Томаш Деяк

[serebryannka]

виходячи на берег озирнись
сліди розчинить місячна стежина
у смужці молока. зберуться тіні
навколо тебе й падатимуть вниз

і ти впадеш у платину трави
такий великий і такий незграбний
вологий від роси, а звук заслабне
і ти його благатимеш: “живи!”

і ніч впаде, безмежна та лунка
накриє передмістя й передсердя
вода в ріці зупиниться, затвердне
і каменем тремтітиме в руках

Томаш Деяк