піаніст
Піаніст - Хвоя - Коробчук Павло
Щоночі вона прокидається від того, що він крізь сон
легенько стукає пальцями їй по животу, спині чи обличчі,
ніби їй на шкіру падають дощові краплини. На сотню персон
сниться концертна зала, в якій він грає піднесено і велично.
Рефлекси піаніста збереглися й особливо проявляються навесні
та восени - під час сезонних загострень чи після стресів.
Вона гладить його волосся, заспокоює, а сама згадує про пісні,
які він писав для неї, про спільні подорожи та рейси.
Композиторів теж призивають на війну, Їхні пальці особливо
смертельно уміють натиснути і на спусковий гачок, і на клавіші.
В музики та війни спільне тільки вміння розбиратися, якими било
снарядами. Чим чіткіше таке знання, тим ми безпорадніші.
Нехай він спокійно спить, нехай сниться слава колишня,
Вона готова йому й надалі щоночі заміняти фортепіано.
Одну руку втратив, другою теж можна хреститися до Всевишнього.
Заспокоює його так ніжно, гладить волосся йому так плавно.
Щоночі вона прокидається від того, що він крізь сон
легенько стукає пальцями їй по животу, спині чи обличчі,
ніби їй на шкіру падають дощові краплини. На сотню персон
сниться концертна зала, в якій він грає піднесено і велично.
Рефлекси піаніста збереглися й особливо проявляються навесні
та восени - під час сезонних загострень чи після стресів.
Вона гладить його волосся, заспокоює, а сама згадує про пісні,
які він писав для неї, про спільні подорожи та рейси.
Композиторів теж призивають на війну, Їхні пальці особливо
смертельно уміють натиснути і на спусковий гачок, і на клавіші.
В музики та війни спільне тільки вміння розбиратися, якими било
снарядами. Чим чіткіше таке знання, тим ми безпорадніші.
Нехай він спокійно спить, нехай сниться слава колишня,
Вона готова йому й надалі щоночі заміняти фортепіано.
Одну руку втратив, другою теж можна хреститися до Всевишнього.
Заспокоює його так ніжно, гладить волосся йому так плавно.