Про полиск світла, світлину
Слово "світлина" виникло на початках фотосправи і походження його просте та обґрунтоване, бо ж фотографія - це ніщо інше, як зображення, яке карбувалося раніше на покритих шаром срібла пластинках, пізніше на плівці, а нині й взагалі відразу записується в числовій матриці під дією променів світла.
Власне, грецьке φωτός [фотос] і означає «світло», а знову ж таки грека γράφω [графо] - «пишу, креслю, малюю». Відтак фотографія буквально означає «малюнок світлом», «світлова картина» - звідси і взялося наше світлина.
Наше гарне слово "світлина" - питомо український відповідник "фотографії". Сьогодні вже не скажеш, що це слово надзвичайно рідкісне, і коло його вжитку дедалі ширшає. Але виникло таке собі перекособочення: світлина-то вижила, а ось умілець, який її робить - чомусь ні. Хоча було таке слово - цілком літературне і зазначене у словниках: нашою мовою знавець фотосправи називався не інакше, як світляр. Порівняйте з: чоботар, воротар, весляр, токар, знахар, столяр, слюсар - продовжувати перелік?
Українська мова завжди прагнула до називання речей своїми іменами, а відтак і розрізнення за статями, наприклад: вчитель-вчителька, лікар-лікарка, тож і світлинну справу це не оминуло: якщо він - світляр, тоді вона - світлярка. Відповідно існувало ціле словотворче гніздо термінів, про які нам забувають розповісти шкільні підручники:
фотографічний - світлярський або світлинний
фотографія (заняття) - світлярство, а також світлинництво, світлинкарство, світлопис (читай нижче)
фотографічний заклад (аґенція, лабораторія, студія тощо) - світлярня
фотовідбиток - світловідбиток
фотографувати - світлити, насвітлювати, насвітлити, посвітлювати, посвітлити, усвітлювати, усвітлити.
фотоапарат - світлячка (порівняйте з тим, як ми зараз називаємо дешевенькі-простенькі камери - мильничка :)) або світляч, світлик, світлильник (подібно до світильник, вітрильник), насвітник, знимкач.
Поряд з первинним словом світлина на Західній Україні подекуди можна почути говіркове знúмка. Це слово значно простіше для розуміння пересічним користувачем, оскільки має чіткий перегук з російським снимок [снімак], польським zdęcie [здєньце] чи чеським snímek [снíмек]. Це той випадок, коли галицька розмовна знúмка цілком могла б потіснити «офіційний» знімок, звучання і вимовляння якого є трудним, неприроднім для української мови.
[на підтвердження можна зазирнутиу кілька першоджерел: наприклад, у дописи добродійки Марії Процик Українські видавничі терміни у словниках 20-30-х років ХХ століття. Сучасна Українська Видавнича Термінологія, у розвідці пані Ірини Кочан Динаміка Термінів З Міжнародними Кореневими Складовими, або ж у Словнику Чужословів Павла Штепи ].
джерело