Про жука скарабея
Побачив інформаційну подібність грудини з ребрами (Анатомія від благодійника Григорія Малиновського) до тіла комахи. Навіть аж надто подібність! Наприклад до стрекози! Так-так! Такого ракурсу я раніше, навіть будучи відмінником з анатомії, просто не вбачав (бо ще не був сенсфізіологіком що шукає відповіді на єдине питання «Для Чого?!»).
І якщо тепер нам, як Homo Sensus, незаангажовано подивитися на грудину, і ребра при ній, тоді ми яскраво побачимо їх як тіло мурахи чи жука з лапками.
І ось що мені, як сенсфізіологіку, від цього образу подумалося, бо ж є багаторічні дослідження та чудові терапевтичні результати на цю тему. Можливо образ жука-скарабея, переданий нам від праєгиптян, «жука який котить і котить кулю щастя», а котить він її задки, означає наступне.
Що коли людині час від часу позадкувати - тобто зробити так за образом жука-скарабея… То повинне відбутися явне накопичення необхідної інформації і «ново народження ідей і думок як і в кулі скарабея - діток». До речі вже роками є саме такою позитивна практика моїх пацієнтів. Наприклад, з проблемами болю в колінах, запаленні і болях у решті великих суглобів, навіть хребті, задкування «по скарабеєвскі» (стати під час ходіння і позадкувати - всього пару кроків!) Така практика призводить ВІДРАЗУ (спробуйте) і до легкості, і до безболісності ходи вперед. Цей ефект ініціюється тим, що при цьому «в реверсному режимі» запрацюють грудино-реберні суглоби. Які відповідальні за роботу дихальної та серцевої систем і т.д. (не буду описувати всю теорію, фізіологіку та технологію цього процесу - вони докладно відображені в книзі «Довідник Розумної Людини або швидка допомога у кишені»).
А так як в грудині-«комасі» відбувається процес кровотворення - то «ходою скарабея» (при втомі наприклад, хоча б пару кроків назад, чи терапевтично-спеціально, або час від часу профілактично) можна буде взагалі вирішити це важливе питання (нормалізацію-реновацію кроветворення).
Довідка для сенсфізіологіків. Залишається, коли ми базуємося на камертонності образу комахи та грудино-реберної системи, під запитанням наступне - це наявність отвору в мечовидному відростку грудини (він як бачите є образом «хвоста комахи»). Наприклад, аналогічний отвір має голка швейної машинки (також голка кравця шкірних виробів). Він, кравець, її, голку, щоб з’єднати дві площини матеріалу, бере втикає у шкіру, згодом протягує через нижній отвір нитку, витягує до себе голку, знову протикає… і т.д., зшиваючи разом і доволі міцно дві площини.
Коли ми подивимося, йдучи за цим образом, на нормативну ходу тіла Людини Розумної, то мечовидний відросток теж піднімається вверх над Планетою з кожним кроком (підіймається за вектором підіймання тіла на великому пальцеві ноги) а згодом як і голка шевця мечовидний відросток опускається до поверхні Планети, коли тіло стає на другу ногу. Точнісінько так як і голка ходить у швейній машині. Так виходить, що мечовидним відростком (цією віртуальною голкою) ніби протикається якийсь середній рівень площин над поверхнею Планети по ходу тіла людини. Ніби зшиваються разом дві площини - мантія Планети і атмосфера.
Але коли ми проаналізуємо більш докладно цей процес - процес «зшивання» простору кінцем грудини, тоді хода тіла Людини Розумної перетворюється якби у «нанизування» себе на віртуальну линву яка натягнута над певним рівнем поверхні Планети (нитку кравця) яка «тягне» людину у напрямку «наміру кудись дійти».
Так ми робимо значний діагностичний та прогностичний висновок - коли людина при ходінні буде УСВІДОМЛЮВАТИ роль грудини з ребрами як відповідності комахи, яка і літати може, і тягарі носити більші від себе, подивіться на мурашок, тоді вона, Людина Розумна, ВИСТАВЛЯЮЧИ В НАПРЯМКУ МЕТИ ГРУДИНУ (тобто так щоб мечовидний відросток був направленим ідеально до центра Планети, а не в середину себе, як у більшості, вона з легкістю подолає будь яку відстань. Досягне Мети. І це без значних зусиль. Окрім цього інерційне зміщення мечовидного відростку при ході в боки… чимось дуже нагадує роботу знаного нами атрибуту одягу - блискавки.
Людина Розумна - єдина істота на Планеті у якої кінець грудини «повернутий до Планети». І тому вона таким чином крок за кроком «зшиває», як швейною машинкою, два середовища - «прозору» атмосферу і «матеріальну» поверхню Планети (дуже цікава ця роль тіла Людини Розумної). Окрім цього хода людини, з’єднує «десь в центрі тіла» ліву і праву «площини візуалізації та відчуття простору» (так звані електромагнітні геосітки Хартмана) діючи як і відома вам блискавка одягу.
Що тут для нас, сенсфізіологіків, Людей Свідомих, в цій моделі здоров’ялюдинобачення є надзвичайно цікавим. За Законом Всесвіту - Законом Аналогій Форм Розвитку - такими самими одиничними, як і в мечовидному відростку, отворами в Організмові є також: рот, анус, статевий та сечовивідний отвір.
Наприклад. Так стає очевидним факт, що ті люди, які ходять з відкритим ротом, а це здебільшого так діють старі та хворі люди, вони явно саме за напрямом рота акцептовані «йти до мети». То Для Чого їх довго залишати жити? Щоб їсти? Ці ж особи - зверніть Увагу - «ховають» всередину тіла мечовидний відросток (ходять зігнутими). Так такі особи відкриваючи рот при ходінні «перестають зшивати» подвійні, перераховував, системи. Таким чином такі люди (старі і хворі) зміщують мечовидний відросток стосовно центра гравітації Планети, і тим «відволікають грудину від пошуку напряму до Мети». Вони таким чином порушують баланс між Протилежностями (тут рот і отвір мечовидного відростку, ліва і права половини тіла, атмосфера і мантія…). Саме тому ротові таких людей не залишається нічого іншого як відкритися, для того щоб хоч так рятувати баланс Протилежностей. Мені дуже подобається в цьому контексті такий вираз від поляків: «Через відкритий рот розум втікає!».
Щоб ці залежності усвідомити, я про відкритий рот і «втечу розуму», зверніть Увагу на те, що коли ви, наприклад, сядете напівлежачи на стільцеві чи кріслі-канапі, тоді виникне напруження і напрям мечовидного відростку всередину тіла,… то у вас моментально опаде нижня щелепа, відкриваючи рота. Відбулася «втеча розуму».
Є, крім означених, ще один значущий одиничний отвір - це отвір у потиличній кістці (через який мозок сполучається зі спинним мозком). Тут навіть, якщо візуально подивитися на людину збоку, достатньо буде побачити - що це теж дві Протилежності (рот і цей отвір! які «мають моду» МОМЕНТАЛЬНО діяти одна на одну (точнісінько як один кінець олівця викликає моментальну реакцію протилежного).
Я називаю цей процес взаємозалежності Протилежностей - «написання себе в Просторі». Бо коли Ви пишете олівцем, то, погодьтеся, верхній край олівця в свою чергу пише те саме верхнім кінцем але не на папері, а в повітрі. Такий собі «антитекст» до Вашого що пишете.
Жук-скарабей - ніби котить свою кулю вперед (у нас це голова), а сам дивиться у напрямку назад…
Велична сила сенсфізіологіки бачення грудини з ребрами як образу комахи що дає можливість розшифрувати Для Чого в праєгиптян жук скарабей мав таку тотемну дорогоцінність. Бо цей тотем - перенесене до нас Знання про кровотворення та реновації і сили тіла Людини Розумної, і її розумності.