Про «грошовиту психологію»
Купив ковбаси… Якась аж «Губернаторська». Думаю… З’їм, а відповідно відчую себе «губернатором». До речі ще й проведу сенсфізіологічне дослідження: озирнуся довкола себе до віртуального губернаторства, і після, досліджуючи чи розшириться мій кругозір, за межі мого особистого ареалу світосприйняття і життя. І на скільки моя нова, хоч і віртуальна «вершинність» - бо ж губернатор то є вершина певної території та спільноти що живе на цій території, підніметься над… щоб я зміг і все, і відразу, побачити. Чи виникне у мене стратегічне мислення (бо саме для цього і є на певній території губернатор).
Можете, читаючи про «Губернаторську», подумати: «Марудиться чоловік і такі «загадки» собі придумує». Дійсно я не про це турбую вашу свідомість, пишучи статттю. Я про «грошовиту психологію». Тримаю оце в руці цю, «Губернаторську». А вона за розміром-виглядом майже граната - так ладно вкладається в долоню. Йду з нею додому… Але так смачно кинути хочеться - граната є гранатою. І он чека - вірьовочка - на кінчику. Але попри таке інстинктивне бажання, думаю: Заплатив за неї 20 гривень. Ніби багато… І ніби «всього 20»… Як вирішити цю дилему - вирішити для спокою для психіки, щоб домінувала свідомість, а не розгубленість Розуму.
Росіяни все-таки «хитріші». Коли вони вводили свої, як вони називають «дерев’яні” (так не поважають свою валюту) то очевидно, і це явно так, вони врахували досвід Радянського Союзу і тодішньої влади, а це, назву так, «Грошовиту психологію». Була зарплатня у більшості у декілька рублів (радянських). Максимум на руки попадало десятки рублів. А тут відразу… і в руках сотні! Рублів. Тисячі!!! Я чому й пишу про «грошовиту психологію». Коли після Чорнобиля, де я був на протязі двох місяців після того як «гахнуло», та ще і в самісінькій найнебезпечнішій зоні… то коли отримав, при моїй тоді зарплаті у 140 гр., тисячі на руки…
Уявляєте тепер стан тих бідних бо дурних росіян. Яким «привалило». Вата - вона і є вата. Тепер розкидаються тими грошима по закордонах (надивився), але напевно і вдома. Крутизна. Як не як. Від Васі до Нясі. А тепер, признаємося собі, що молодці наші були чільники. Розумні, і до того ж свідомі. Он в Росії на всіх перехрестях та переходах безліч з протягнутою рукою - раз розкидаються, то може і «вкинуть». А в нас таких - одиниці (і ті очевидно розраховують на росіян).
Наші чільники мабуть теж врахували «грошовиту психологію». Але «грошовиту психологію». українців. Ми - добром не розкидаємося. «Природу і її ресурси бережемо». А окрім того: «Нитка до нитки, голому - сорочка», «Бочка меду з крапель набирається» і т.п. Саме тому й такою цінною для істинного українця є кожна гривня. Ось так і я. Заплатив за «Губернаторську» 20 гривень… І ніякого сумніву, бо ж я українець, що це «аж 20 гривень», а ніяких не «всього 20 гривень» (слово «гривня» додаю не випадково, якось-такось, нехай вибачать поляки, але 20 злотих під час у них покупок, чи хай вибачать мене американці, 20 доларів у них, «ну не звучать багато».
Тобто зробив, дякуючи «Губернаторській», такий дуже важливий висновок. Тому в Україну і лізуть москалі-кацапи-рашисти… вони просто грошима розкидаються, бо ж де в супермаркетах танки-гради-калашникови, і т.п. продаються, та де тих «шахтарів що люблять Росію» так багато набралося. В усьому винна ота «грошовита психологія» що знайшла коріння в Рашостані. Вона винна, а не окупанти. І проблема закінчення окупації частини України в тому… Що коли дерев’яний буде обезцінюватися і обезцінюватися, чому так радіють наші «експерти», до того ж часу буде діяти на росіян, точніше на вату, якими вони в більшості своїй є, «грошовита психологія». Лізтимуть. Розкидатися. А як інакше ПОКАЗАТИ свою вартість (для нас, українців, точніше - меншовартість) і себе як людини, і своїх, таких «дерев’яних», грошей.
Можете, читаючи про «Губернаторську», подумати: «Марудиться чоловік і такі «загадки» собі придумує». Дійсно я не про це турбую вашу свідомість, пишучи статттю. Я про «грошовиту психологію». Тримаю оце в руці цю, «Губернаторську». А вона за розміром-виглядом майже граната - так ладно вкладається в долоню. Йду з нею додому… Але так смачно кинути хочеться - граната є гранатою. І он чека - вірьовочка - на кінчику. Але попри таке інстинктивне бажання, думаю: Заплатив за неї 20 гривень. Ніби багато… І ніби «всього 20»… Як вирішити цю дилему - вирішити для спокою для психіки, щоб домінувала свідомість, а не розгубленість Розуму.
Росіяни все-таки «хитріші». Коли вони вводили свої, як вони називають «дерев’яні” (так не поважають свою валюту) то очевидно, і це явно так, вони врахували досвід Радянського Союзу і тодішньої влади, а це, назву так, «Грошовиту психологію». Була зарплатня у більшості у декілька рублів (радянських). Максимум на руки попадало десятки рублів. А тут відразу… і в руках сотні! Рублів. Тисячі!!! Я чому й пишу про «грошовиту психологію». Коли після Чорнобиля, де я був на протязі двох місяців після того як «гахнуло», та ще і в самісінькій найнебезпечнішій зоні… то коли отримав, при моїй тоді зарплаті у 140 гр., тисячі на руки…
Уявляєте тепер стан тих бідних бо дурних росіян. Яким «привалило». Вата - вона і є вата. Тепер розкидаються тими грошима по закордонах (надивився), але напевно і вдома. Крутизна. Як не як. Від Васі до Нясі. А тепер, признаємося собі, що молодці наші були чільники. Розумні, і до того ж свідомі. Он в Росії на всіх перехрестях та переходах безліч з протягнутою рукою - раз розкидаються, то може і «вкинуть». А в нас таких - одиниці (і ті очевидно розраховують на росіян).
Наші чільники мабуть теж врахували «грошовиту психологію». Але «грошовиту психологію». українців. Ми - добром не розкидаємося. «Природу і її ресурси бережемо». А окрім того: «Нитка до нитки, голому - сорочка», «Бочка меду з крапель набирається» і т.п. Саме тому й такою цінною для істинного українця є кожна гривня. Ось так і я. Заплатив за «Губернаторську» 20 гривень… І ніякого сумніву, бо ж я українець, що це «аж 20 гривень», а ніяких не «всього 20 гривень» (слово «гривня» додаю не випадково, якось-такось, нехай вибачать поляки, але 20 злотих під час у них покупок, чи хай вибачать мене американці, 20 доларів у них, «ну не звучать багато».
Тобто зробив, дякуючи «Губернаторській», такий дуже важливий висновок. Тому в Україну і лізуть москалі-кацапи-рашисти… вони просто грошима розкидаються, бо ж де в супермаркетах танки-гради-калашникови, і т.п. продаються, та де тих «шахтарів що люблять Росію» так багато набралося. В усьому винна ота «грошовита психологія» що знайшла коріння в Рашостані. Вона винна, а не окупанти. І проблема закінчення окупації частини України в тому… Що коли дерев’яний буде обезцінюватися і обезцінюватися, чому так радіють наші «експерти», до того ж часу буде діяти на росіян, точніше на вату, якими вони в більшості своїй є, «грошовита психологія». Лізтимуть. Розкидатися. А як інакше ПОКАЗАТИ свою вартість (для нас, українців, точніше - меншовартість) і себе як людини, і своїх, таких «дерев’яних», грошей.