Знову про позіхання
Все-таки позіхання дивно-складний тип ідеомоторних реакцій нашого Організму. З одного боку це якась ніби регуляторна дія нашого Організму, наука ще до цього часу «товчеться» над цим питанням : «Для Чого людина позіхає». Одні, як вже зауважував в попередньому матеріалі про позіхання, вчені говорять щоб стимулювати мозок… Якби так дійсно було, то мій котик Тімка вже давно б перегнав би мене в розумності, і вів би свій Живий Журнал. А раз такого не стається… (і інші теорії - які «висять» за своїми висновками, бо не витримують простої сенсфізіологіки - як це я показав на прикладі Тімки). А з другого боку - позіхання «то така заразна» ця ідеомоторна реакція. Коли мій Організм позіхає… то на інших людей таку силу має!!! Що куди там якимось гіпнозом та психотехнікам!
Наука сенсфізіологіка колись раніше (див. записи про позіхання) теж «встряла» в наукові пояснення. Для Чого позіхається… Але після переусвідомлення процесів, подумалося. Раз позіхання є - то воно є. Як факт. А якщо це «невідворотний факт», і ще і явно потрібний моєму Організмові раз він його створює, то потрібно цим фактом просто користуватися. Раз він є, повторюю важливе, ініційованим моїм тілом, моїм біороботом. Йому - видніше. Для Чого. Просто користуватися. Я ж не Тімка і не Мурчик - суперрозумники, бо так розкривають рота і позіхають «аж до неможу». А я Людина Свідома. Тому беру і займаюся сенсфізіологічним позіханням. Перший тип ви вже знаєте. Позіхаєте - і в цей момент розглядуєте світ (точніше, в цей момент робите тренінг окорухових м’язів, щоб відблокувати завдяки цій співдії, позіхання і рухом очма, роботу і продовгуватого мозку, і блукаючого нерва, і мозолисте тіло, і міст… Коротше щоб у вас ніколи не виникло ні паркінсонізму, ні діабету, ні гіпертонії). Другий тип сенсфізіологічного позіхання - це позіхаєте і при цьому дихаєте носом. Розумію що складно. Хоч насамкінець подихайте носом активно. Але ефект - того вартий!!! Мінімум місяць, а то і два, до тилу. А коли робите так регулярно, то практично повністю зупиняєте старіння Організму. Тут в принципі така «оригінальна» погоня чи навперегони. Організм за рахунок «звички всіх людей» зачинає старіти (читай: дивитеся на інших і підсвідомо ініціюєте своє старіння «щоб як всі»). Ви сенсфізіологічно позіхаючи - хлоп і відновили стан його наново. Далі із зупинкою старіння все залежить лише від того, чи це сенсфізіологічне позіхання (читай: тут нюхати-дихати в мить позіхання) стане вашою доброю звичкою - навичком вашої Фізіологічної культури...
А тепер пропоную вам і третій, не менш значущий, тип сенсфізіологічного позіхання. Раз позіхання існує - так встановила наука сенсфізіологіка - для охолодження та відновлення чутливості язика. Точніше для обвівання його вітром за принципом із скрижалів Гермеса: «І створив його (тіло людини) вітер». Тобто «вітер атмосфери» овіваючи Організм Людини Розумної, примушує всі-всі рецептори, датчики біоробота точніше, «згадувати свою роботу» і тим і захищати гомеостаз, і створювати форму тіла для захисту «на зараз» (точніше - створювати скафандр захисту «на зараз). То те саме стосується язика. От йому в якусь таку собі мить «захотілося погуляти під вітром». Очевидно виник в системах і самого язика, і в травній системі, бо вона з рота-язика зачинається, якась дисфункція. І тому потрібно позіхати. Обвівати язик вітром, щоб ініціювати «пригадування» нормативної роботи травної системи.
Тепер вами стає усвідомленим ще такий факт: Для Чого, як встановили психологи, коли робити жувально-їдальні рухи, чи щось їсти, то іншим теж хочеться їсти… Чи як писав про, вибачте «сволочку» рекламу Макдональдса, коли людина що на рекламі нудотливо кривила рот - тобто щоб викликати спазми вашої травної системи. Бо «механіка» і цього «заразного» і того «заразного» - і також «заразного» позіхання - в цьому ж контексті.
Позіхаючи, ви при цьому дивно-складному типу ідеомоторних реакцій нашого Організму, вже знаючи Для Чого він позіхає, рухаєте язиком (точніше розблоковуєте в цю мить роботу під’язикової кістки (читай: роботу всіх сухожильно-м’язевих систем Організму), також нормалізуєте роботу такої «ендокринної залози молодості» як тімуса, роботу щитовидної залози, 1-2 грудних хребців, тим ліквідовуючи запори… і навіть вдовиний горб…, і т.д.). Позіхайте для здоров’я. Точніше для постійної його реновації.
Наука сенсфізіологіка колись раніше (див. записи про позіхання) теж «встряла» в наукові пояснення. Для Чого позіхається… Але після переусвідомлення процесів, подумалося. Раз позіхання є - то воно є. Як факт. А якщо це «невідворотний факт», і ще і явно потрібний моєму Організмові раз він його створює, то потрібно цим фактом просто користуватися. Раз він є, повторюю важливе, ініційованим моїм тілом, моїм біороботом. Йому - видніше. Для Чого. Просто користуватися. Я ж не Тімка і не Мурчик - суперрозумники, бо так розкривають рота і позіхають «аж до неможу». А я Людина Свідома. Тому беру і займаюся сенсфізіологічним позіханням. Перший тип ви вже знаєте. Позіхаєте - і в цей момент розглядуєте світ (точніше, в цей момент робите тренінг окорухових м’язів, щоб відблокувати завдяки цій співдії, позіхання і рухом очма, роботу і продовгуватого мозку, і блукаючого нерва, і мозолисте тіло, і міст… Коротше щоб у вас ніколи не виникло ні паркінсонізму, ні діабету, ні гіпертонії). Другий тип сенсфізіологічного позіхання - це позіхаєте і при цьому дихаєте носом. Розумію що складно. Хоч насамкінець подихайте носом активно. Але ефект - того вартий!!! Мінімум місяць, а то і два, до тилу. А коли робите так регулярно, то практично повністю зупиняєте старіння Організму. Тут в принципі така «оригінальна» погоня чи навперегони. Організм за рахунок «звички всіх людей» зачинає старіти (читай: дивитеся на інших і підсвідомо ініціюєте своє старіння «щоб як всі»). Ви сенсфізіологічно позіхаючи - хлоп і відновили стан його наново. Далі із зупинкою старіння все залежить лише від того, чи це сенсфізіологічне позіхання (читай: тут нюхати-дихати в мить позіхання) стане вашою доброю звичкою - навичком вашої Фізіологічної культури...
А тепер пропоную вам і третій, не менш значущий, тип сенсфізіологічного позіхання. Раз позіхання існує - так встановила наука сенсфізіологіка - для охолодження та відновлення чутливості язика. Точніше для обвівання його вітром за принципом із скрижалів Гермеса: «І створив його (тіло людини) вітер». Тобто «вітер атмосфери» овіваючи Організм Людини Розумної, примушує всі-всі рецептори, датчики біоробота точніше, «згадувати свою роботу» і тим і захищати гомеостаз, і створювати форму тіла для захисту «на зараз» (точніше - створювати скафандр захисту «на зараз). То те саме стосується язика. От йому в якусь таку собі мить «захотілося погуляти під вітром». Очевидно виник в системах і самого язика, і в травній системі, бо вона з рота-язика зачинається, якась дисфункція. І тому потрібно позіхати. Обвівати язик вітром, щоб ініціювати «пригадування» нормативної роботи травної системи.
Тепер вами стає усвідомленим ще такий факт: Для Чого, як встановили психологи, коли робити жувально-їдальні рухи, чи щось їсти, то іншим теж хочеться їсти… Чи як писав про, вибачте «сволочку» рекламу Макдональдса, коли людина що на рекламі нудотливо кривила рот - тобто щоб викликати спазми вашої травної системи. Бо «механіка» і цього «заразного» і того «заразного» - і також «заразного» позіхання - в цьому ж контексті.
Позіхаючи, ви при цьому дивно-складному типу ідеомоторних реакцій нашого Організму, вже знаючи Для Чого він позіхає, рухаєте язиком (точніше розблоковуєте в цю мить роботу під’язикової кістки (читай: роботу всіх сухожильно-м’язевих систем Організму), також нормалізуєте роботу такої «ендокринної залози молодості» як тімуса, роботу щитовидної залози, 1-2 грудних хребців, тим ліквідовуючи запори… і навіть вдовиний горб…, і т.д.). Позіхайте для здоров’я. Точніше для постійної його реновації.