Про ініціацію інформаційного контакту і його ліквідацію
Для Чого людина робить іншій людині зле.
Наука сенсфізіологіка про це свідчить такою тезою: «Це витівки підсвідомості»… Це особиста ініціація інформаційного контакту з такою особою. Для чого? Щоб мати ще і ще, і ще, і ще, і надовго-надовго, інформаційно-емоційний контакт з цією людиною… Здається артефакт. Та ні. Бо остання, отримуючи зло, по-перше ніколи вже вас не забуде, а, по-друге, мусить постійно думати… Шукати можливість чимось теж злим відплатити, за біблійним принципом «око-за-око, зуб-за-зуб». А так як більшість людей довкола вас у суті є добрими - то вони навіть «намислюючи чим відплатити» ніколи цього не зроблять. Роблячи зло ви тим робите людей розумнішими!!! Бо вони мусять думати.
Але є ж і такі люди які постійно роблять добро! Для Чого вони так поступають? Наука сенсфізіологіка про це свідчить такою тезою: «Це витівки підсвідомості». Для Чого? Для ліквідації в підсвідомості людини інформаційного контакту з вами. Так-так, щоб більше ніколи інформаційно-емоційно вашій підсвідомості не контактувати з цією людиною якій ви зробили добро. Здається артефакт. Але це, робити добро, психоемоційна бомба… під вас. Бо людині, якій зроблено добро, завжди буде дуже складно, точніше майже неможливо, знайти достатній критерій «оплати-відплати за отримане добро», а тому вона підсвідомо намагатиметься і вас забути, і з вами менше й менше надалі контактувати. Але, і в цьому проблема, не зможе. Чого ви, коли робили добро, і домагалися підсвідомо. «Робити добро» має підтекст. Добром зробленим, такий «сумний факт», ви підсвідомо узалежнюєте людину в стан свого раба. Згадаємо в цьому контексті таке російське прислів’я: «Долг платежом красен» (Борг відплатою цінний). Емоційний борг, а це «борг душі» - це не просто так собі борг! Вікіпедія красиво означає борг так: «Борг - це внутрішньо прийняте (добровільне) зобов'язання» (читай: покладення самим собою на себе «каменя на свою душу»). І якого, бо борг-камінь емоційний, саме через відсутність критерія «достатності оплати за добро» вже ніяк не скинути. Роблячи добро ви робите людей безпорадними. А їхнє життя переводите в стан вічного підсвідомого страху перед вами на базі емоційної залежності через «необхідність необхідною мірою відплатити за добро»...
Тому є від науки сенсфізіологіки актуальною важлива порада: «Роби добро тоді лише, коли тобі «пре» його робити, і лише будучи невидимим і незнаним». «Робіть добро коли вам хочеться його робити, але робіть лише для невидимих і вам незнаних». А зробили добро «по глупості» тобто для вами знаних і ними вас баченими, та ще коли ще й робите добро себе показуючи - тоді оголосіть: і тим людям, і на увесь світ, і особливо своїй психіці, що ваше добро є безоплатне, читай: подарунок. Саме «зробленим добром як подарунком випадковій особі» знімете: і камінь зі своєї душі (камінь очікування «достойної» оплати) і знімете не менший камінь з отримувача добра у вигляді «внутрішньо прийнятого (добровільне, емоційне) перед вами зобов'язання». Це ви так будете думати, що зробили явне (видиме) добро…але не ваша підсвідомість. Вона «добро неоплачене» буде пам’ятати все ваше життя! Воно вам треба?