Ніцше, описуючи принципи європейського вассаліату, робив основний акцент на жадобі влади -- мовляв, підкорення дрібніших стимулює їхня толіка імперативного кайфу перед ще меншими. П'ятий клас коли їх не ганяють старшаки, приходить дерти вушка третьокласникам.
Ну, та, з одного боку ту частину роботи, що стосувалась нагрузити задачами інших я зробив за два підходи й під гарну музику. В той час, коли безпосередньо мій шматок програмування ще триматиме мене до години третьої.
Може таки є щось в тому, що делегуєш напряги іншим. Ставлячи завдання, пояснюючи їх, тобо краще промальовується кінцевий результат -- ніхто ще нічого не робив, а ти вже попиваєш каву з відчуттям творця. Хоча, в цій новій парафії я халтурю десь так як спочатку в програмізмі: сьогодні кілька разів невнятно дав наводку, до того ж помилився з вихідними даними. + як я щойно второпав, кінцева маркетингова картинка ще не до кінця прояснилась -- завтра слід буде це поправити.
Верстальщик потроху натаскується. Хлопака прийшов ще не прокачаним, тому цього тижня ще устаканюємо наші взаємини й поняття постановки задачі. Стажуємось: він по спеціальності, я по менеджменті. В решті решт знімаю стрес гострінням ножів -- дружина метикує, чи то їй тішитись, чи побути поки подалі...
Не знаю, що там думав старий прусак, але сюзеренам в сайтобудуванні зараз ох як непросто.