#20 Дорогу!
При стрімкій індустріалізації (як це зараз називають люди старшого покоління) багато хто губить себе, особливо у великому місті. Потяги метро, електричне світло, автомобілі, конвеєр, заводи, будівлі на металевих каркасах, залізні птахи та цепеліни у хмарах, човни розміром з мале село на воді... Всі ці речі шокують людей, які народились ще, припустимо, у 1870-му. Для покоління нашого - це норма. Ми не користуємося свічками для освітлення, ми не пересуваємося пішки та перевагу надаємо науково-фантастичним та урбаністичним творам друзів та сучасників. Словом, відкритість та відвертість - це два основні ґасла нового покоління. Покоління ХХ сторіччя. Сторіччя Тесли, Едісона, Ейнштейна, Форда, Фрейда та сотень інщих, не схожих один на одного. Часописи по технічним новинам ми читаємо разом з ранковими газетами. Абстракціонізм та кубізм нас цікавлять більше за реалізм, нам близька та зрозуміла мова театру абсурду та сновидінь, а у музиці ми зображаємо як глибоко мислячу людину, так і мерехтіння вогнів вечірнього міста, що проглядають крізь хмари з ілюмінатору літака.