"Стусове коло". Літературно-музичний проект.
Це було надзвичайно. Роман Семисал - актор з надзвичайною пластикою, голосом, відображенням. Прожив на сцені. Багато образних елементів і засобів передачі втілено, задіяно включення залу та доречних оточуючих предметів. Дуже експресивно.
Дмитро Стус і його читання спогадів дуже органічно впліталися до загальної течії вистави, не було занудності, а чув лише щиру розповідь.
Сестри Тельнюк із їхньою групою музикою та голосами наживо - незабутня річ. Настрій то здіймають догори, то тримають на мінорному рівні, не відпускаючи все ж туди повністю. Переходами солюючих інструментів та голосів, потужна українсько-британська визвучка. До сліз.
Відеоряд на екран з порівняно скромного набору фотографій та писаних від руки текстів - добре скомпонували. Нав'язливих повторів не було і баланс дотримали при таких умовах.
Режисеру Сергію Проскурні - окреме спасибі і ріспект. Постановка дійства, управління переходами настроїв, ритмом, цілісністю, театральними прийомами в перфомансі - давно я такого не бачив у нас...
В цілому - я радий, що переборовши таки вечірню знеохоту, хоч і припізнившись, але потрапив і відчув те.
деякі вибрані фото
Повний фотоальбом з виступу:
http://picasaweb.google.com/selfhiker/StusoveKolo#