Ойґен Ґомрінґер. "Макс Білл та Конкретна Поезія" 1958
Я вивчав ессеї Макса Білла коли почав все більше і більше вбачати прекрасну нечесність та недоречність написання віршів через те, як вони доходять до існування без достатньої дистанції створеної мисленням. Очевидно, що теорія Білла щодо Конкретного Мистецтва, в якій він покликається до продукування естетичних об’єктів для духовного використання, не може так само прикладатись до лінгвістичних конструкцій. Навіть у найбільш примітивному використанні мова служить духовності до тих пір, доки це мова слів. Мова з її будівничими елементами і правилами розуміється як об’єкт.
Що я можу перейняти у Білла-митця так це сучасна функціональна інтерпретація естетичного об’єкту. Білл говорить про використання (gebrauch). Це відкриття має свою кореляцію-співвідношення у високорозвинених інтерпретаціях культури. Для того щоби підготувати мову до використання не в низьких цілях - ми маємо аналізувати її засоби і являти їх як можливості. В цьому я бачу співвідношення із спробами сучасної(1958) лінгвістики.
Спершу мені здалось важливим ізолювати і подати вже-існуюче слово (так щоби залишитись у раціональній частині комунікації). Сузір’я прийняли свою форму на місці ліній, котрі не звуться «поезією»: їм більше і менше нічого робити з мовою. Назва «Конкретна поезія», може бути використана через відношення у використанні елементів мови-зі-словами суцільно, виходячи за семантичні, синтаксичні та прагматичні можливості - ясний об’єкт поводиться із конкретними намірами як з корисним предметом-інструментом.
Значення "конкретності" у відношенні до мови не просто має на увазі обмеження посилання, до конкретних речей, хоча на практиці ця конотація більш ніж підходить. З тих часів велика кількість поетів цього покоління (50-тих років) з Європи та, і в особливості, Південної Африки, прийшли до однакових висновків, тому назва "Конкретна Поезія" на обкладинці містить схожі приклади лінгвістичного дизайну.
Це можна помітити в роботах Макса Білла, особливо у його аналітичному мисленні, із сильним впливом наших перших інтуїтивних спроб. До того ж, знову стає очевидним те, що поети більше не зобов’язані звертатись виключно до інших поетів, щоби пізнати новий погляд на світ та нові техніки. Сьогодні, мабуть як ніколи, мисленнєві структури мають
вирішальне значення.
Що я можу перейняти у Білла-митця так це сучасна функціональна інтерпретація естетичного об’єкту. Білл говорить про використання (gebrauch). Це відкриття має свою кореляцію-співвідношення у високорозвинених інтерпретаціях культури. Для того щоби підготувати мову до використання не в низьких цілях - ми маємо аналізувати її засоби і являти їх як можливості. В цьому я бачу співвідношення із спробами сучасної(1958) лінгвістики.
Спершу мені здалось важливим ізолювати і подати вже-існуюче слово (так щоби залишитись у раціональній частині комунікації). Сузір’я прийняли свою форму на місці ліній, котрі не звуться «поезією»: їм більше і менше нічого робити з мовою. Назва «Конкретна поезія», може бути використана через відношення у використанні елементів мови-зі-словами суцільно, виходячи за семантичні, синтаксичні та прагматичні можливості - ясний об’єкт поводиться із конкретними намірами як з корисним предметом-інструментом.
Значення "конкретності" у відношенні до мови не просто має на увазі обмеження посилання, до конкретних речей, хоча на практиці ця конотація більш ніж підходить. З тих часів велика кількість поетів цього покоління (50-тих років) з Європи та, і в особливості, Південної Африки, прийшли до однакових висновків, тому назва "Конкретна Поезія" на обкладинці містить схожі приклади лінгвістичного дизайну.
Це можна помітити в роботах Макса Білла, особливо у його аналітичному мисленні, із сильним впливом наших перших інтуїтивних спроб. До того ж, знову стає очевидним те, що поети більше не зобов’язані звертатись виключно до інших поетів, щоби пізнати новий погляд на світ та нові техніки. Сьогодні, мабуть як ніколи, мисленнєві структури мають
вирішальне значення.