Пітільяно:: місто-лабіринт в якому можна нескінченно блукати
В своєму оригінальному задумі поїздка по Тоскані задумувалась більше з ухилом в бік природи, але зрештою все виходить не так як планується. Тож саме такі містечка як Пітільяно (Pitigliano) зіграли головну роль в тому, що з подорожі спочатку згадуються містечка, а вже потім природа.
Біля Пітільяно знаходиться більш популярне місто - Сорано, яке за архітектурою дуже схоже і насправді я не можу пригадати чому обрав саме Пітільяно, а інше залишив на той випадок "раптом залишиться час". Але вибір був настільки вдалий, що потрапивши в Пітільяно їхати з нього не хотілось.
1. Містечко знаходиться на межі двох регіонів Тоскани і Лаціо:
Місто має дуже багату історію, але як я часто роблю - моя підготовка закінчилась переглядом пару фотографій і трішки Google.StreetView, після чого вирішив, що треба туди відправлятись з чистим листом і насолоджуватись без зайвих історичних довідок (а потім ввечері все-таки трішки підчитав).
Моє знайомство з містом почалося ввечері і хоча я не збирався діставати фотоапарат щоб спочатку прогулятись і пройнятись атмосферою, але чесно кажучи дуже швидко здався і розклав штатів. Потім в мене ще була ранкова прогулянка, хоча вже час був їхати, але затримки були того варті - місто має зовсім різні вечірнє і ранкове обличчя.
Дивлячись на вузенькі вулички можна подумати, що по ним ніхто не їздить окрім мотоциклів, але це не так. Можна знайти припаркований фіатік, але основним попитом користується триколісний гібрид з невеличким причепом яким доставляють все необхідне.
2. Транспорті засоби:
В старому місті три (хоча по карті можна сказати і дві) основні вулиці, які потім з'єднуються і виходять до "балкончика" на обриві (фото 6 та 11) + періодично трапляються проходи між ними. І насправді стару частину можна пройти за пів години, але щоб облазити все, що мені сподобалось, не вистачило вечора і ранку.
3.
4. Самий розповсюджений вид на місто. Тут дійсно можна довго позаліпати на місто:
Ввечері місто було суперським і в основному через те, що блукаючи я зустрів лише пару місцевих людей і жодного туриста. І це було дійсно круто, враховуючи навколишню красу. Але вранці, поки не заїхали туристичні автобуси, місто все-таки сподобалось трішки більше.
5.
6. Звичайно заслугою тут є незвичайно розташування античної частини міста на туфовій скелі яке так і напрошується на чудернацькі переплетення вулиць.
7. Через свої вулички і неймовірні східці, що йдуть від обриву в самий низ (фото 6 та 11) старе місто можна назвати лабіринтом:
Місто хоч і чарівне для туристів, але місцевому населенню там складно. Чого варте лиш старе планування яке тягне за собою супутні проблеми з комунікаціями. Там не важко відшукати будинок де каналізаційна труба має зовнішнє розташування. Забрівши трішки далі від основних вулиць можна знайти не лише об'яви про продаж, а й цілі покинути апартаменти де вже обвалились перекриття поверхів, а простір використовують для накопичування сміття. Така собі вартість незвичайного.
8. Для мене це перше жиле "скельне" місто (або все ж таки місто на скелі), попередні відвідані були вже давно покинутими (найбільше запам'яталась грузинська Вардзіа, але там воно скельне на всі 100%):
9. Черепичні гриби:
Тим кому історія все-таки цікава: історія міста починається ще в далекі часи, тут було знайдені поховання які відносяться до Мідного, Бронзового та Залізним сторіччям. римський період залишив по собі залишки некрополів, фортифікаційних споруд, віл, мостів та доріг.10.
І це далеко не все, милуючись містом не можна не побачити арки акведуку (фото 4), тут можна відшукати синагогу. Так як в свій час це місто було маленьким Єрусалимом. Але для мене це місто залишиться клубком вулиць по яким можна нескінченно блукати і все знаходити нові цікаві місця, ракурси.
11. Лівіше від центру фотографії є невеликий "балкончик":
До речі, в міста є шикарний ракурс з дороги, яка йде майже на такій самі висоті паралельно місту. Хоча відстань там величенька і для детального розгляду треба хоча б якийсь зум, але вид шикарний:
12.
