Гірська одиничка Сванетією. Частина IV - вершина Каретта
'Спортивний гірський похід' і 'підкорення вершини' зачасту є різними речами, але цього разу було і те і інше. В нас було вдосталь часу і сил, тож ми збігали спортивний першопрохід на вершину Каретта.
Трішки деталей про ціль:
● Назва: Каретта
● Висота: 3'524м
● Координати: 42°58'38.7"N 43°03'01.6"E
Lets go! або після ситного обіду...
Як і до кожної вершини, до цієї потрібно було спочатку підійти і це вийшло трішки затягнуто (див. Технічні деталі з повним описом усіх днів). За два дні до вершини ми були на сусідньому хребті і роздивлялись протилежний хребет майже з такої ж висоти. Вона була так близько і в той же час так далеко, ще й схована за хмарами.
1. Ось там справа за хмарами сховалась наша вершинка:
*****Але поки вершина була на сусідньому хребті, а ми були на іншому, то в нас був час на ... поспать :) Дочекавшись пізнього обіду після "веселого" пійдому по рододендронам (як не дивно перевал називається через них - Рододендронів верхній) і розніжившись під теплим сонцем, команда дружно придрімала прямо на перевалі, сховавшись в ложбинці від вітру.
Але як же можна спати, коли в нас нарешті гарні види на Безингійську стінку!? Звичайно я також дрімонув, але потім помітив яструбів, а потім воно пішло-побігло само по собі (і доречі, саме з цього місця й було знято пару timelapse'ів з цього відео):
3. Нестримні:
4. Шматочок Безингійки:
4. Більший шматочок Безингійки:
***
Спуск був приємнішим аніж підйом, на ньому хоча б не було рододендронів, але поступово починало накрапувати і оптимізму це не додавало, або ж я не все знаю про учасників. Тому спустившись ми не гайли часу і зайнялись пошуками місця для табору, а його в кармані льодовика було геть не густо:
5. Карман, намет і дивні створення:
*****
Що воно буває, коли по прямій близько, а ти у високих горах і йде дощ.
Багатьом цей день запам'ятався, все-таки це було 24 Серпня, але тимчасово наші голови займали інші думки, бо дощ то йшов, то переставав, а нам необхідно було дертись вгору та ще й по високій траві.
Перейшовши на інший бік льодовика Зарешо-Кхалде нам одразу були зрозумілі натяки природи. Тож цей день став найбільш продуктивним, ми пройшли щось порядку трьох кілометрів і отаборились. Свято, так свято!
6. Святкове вбрання:
7. Святковий обід:
8. Святковий табір (бо не потрібно підалити):
*****
Якщо бути чесним, то час ми використали на найважливіше - на сон, хоча є в мене такі підозри, що не всі... але то вже геть інша історія :)
Так от, відпочиваємо ми по наметах, все чудово і прекрасно, аж раптом одному учаснику або стало нудно, або зов природи прокинувся, та далеко йому дійти не судилося:
- Народ, тут таке! Підйом! - почули ми як тільки його голова вилізла з намету.
Всі ж були в такій ситуації, коли тебе будять, а чують лише відгуки твоєї свідомості - "ну ще 5-ть хвилинок...". Мабуть ми ще щось додали, бо відповідю було:
- Та я не жартую. В нас то йшов дощ, але вище трьох тисяч йшов ... СНІГ!
І народ побіг. З криками й плясками, бо дощ нарешті закінчився.
9. Свіжак:
10. Припорошена Каретта:
*****
Галопом по горах або залізти не значить злізти.
Але відпочинок не міг тривати вічно: вставши вранці ми рушили до перевалу під мрячкою. Якби ми знали, що на нас чекало, то ми йшли б бадьоріше. Хоча початок такий і був, а от останні метрів сто... таке собі. Але зав.хав. і керівник все одно вирішили, що всі молодці і кожен отримав по перевальному батончику. Заради їжі ми були готові і не таке зробити... Але то не через "свіже повітря і зайняття спортом", та і голодом геть не морили, просто організм витрачав набагато більше ніж міг отримати з їжі. Тому відчуття голоду, особливо після сніданків, було завжди з нами.
Тож, ми були на висоті 3'290 метрів, а попереду була пряма дорога на 3'524. Один наш учасник не розділив оптимізму підйому і вирішив залишитись у тимчасовому таборі, ну а ми, надягли дощовики і радіально (рюкзаки залишились на перевалі) потіліпали вгору.
11. Пипка вершини і мальовничий вид:
*****
Тиеоретично з вершини мав відкритись краєвид на Безингійку, а по факту були хмари і п'ять хвилин, коли вітер відкрив вид на підніжжя і перевал Південно-Халдейський (Тут можна переглянути момент нашого перебування на вершині).
12. Сталкер-Іван дивиться на тебе як Раскольніков на старуху:
13. На двісті метрів нижче, картина геть інакша:
*Справа прийшли, спереду перевал, на ліво пішли*
14. Спуск здавався набагато довшим ніж підйом...
*****
А потім був довгий спуск по росі, коли на ногах, коли на 5-й точці. Але в усьому потрібно шукати позитив, адже покатушки це завжди весело ну і дощ нам дав зрозуміти, навіщо ми взагалі таскали з собою тент:
15. Обід під скатертиною-самобранкою:
*****
А далі... а далі були кілометри по улюбленим рододендронам, грязюці, але бонусом були гарні види на стоянці:
16. Безингійка:
17. Безингійка:
А ще була радуга, на відео вона ось тут.
Інші частини:
● Технічні деталі маршрута
● Коротко про пригоди 'goto the White raBBit' в Грузії
● ВІДЕО: goto the White rabbit in Svaneti [fullHD]
● Частина перша - "Розминка"
● Частина друга - "Траверс"
● Частина третя - "Льодовики"
● Частина четверта - "Вершина" - зараз читаєте
● Частина п'ята - "Селища"
Трішки деталей про ціль:
● Назва: Каретта
● Висота: 3'524м
● Координати: 42°58'38.7"N 43°03'01.6"E
Lets go! або після ситного обіду...
Як і до кожної вершини, до цієї потрібно було спочатку підійти і це вийшло трішки затягнуто (див. Технічні деталі з повним описом усіх днів). За два дні до вершини ми були на сусідньому хребті і роздивлялись протилежний хребет майже з такої ж висоти. Вона була так близько і в той же час так далеко, ще й схована за хмарами.
1. Ось там справа за хмарами сховалась наша вершинка:
*****Але поки вершина була на сусідньому хребті, а ми були на іншому, то в нас був час на ... поспать :) Дочекавшись пізнього обіду після "веселого" пійдому по рододендронам (як не дивно перевал називається через них - Рододендронів верхній) і розніжившись під теплим сонцем, команда дружно придрімала прямо на перевалі, сховавшись в ложбинці від вітру.
Але як же можна спати, коли в нас нарешті гарні види на Безингійську стінку!? Звичайно я також дрімонув, але потім помітив яструбів, а потім воно пішло-побігло само по собі (і доречі, саме з цього місця й було знято пару timelapse'ів з цього відео):
3. Нестримні:
4. Шматочок Безингійки:
4. Більший шматочок Безингійки:
***
Спуск був приємнішим аніж підйом, на ньому хоча б не було рододендронів, але поступово починало накрапувати і оптимізму це не додавало, або ж я не все знаю про учасників. Тому спустившись ми не гайли часу і зайнялись пошуками місця для табору, а його в кармані льодовика було геть не густо:
5. Карман, намет і дивні створення:
*****
Що воно буває, коли по прямій близько, а ти у високих горах і йде дощ.
Багатьом цей день запам'ятався, все-таки це було 24 Серпня, але тимчасово наші голови займали інші думки, бо дощ то йшов, то переставав, а нам необхідно було дертись вгору та ще й по високій траві.
Перейшовши на інший бік льодовика Зарешо-Кхалде нам одразу були зрозумілі натяки природи. Тож цей день став найбільш продуктивним, ми пройшли щось порядку трьох кілометрів і отаборились. Свято, так свято!
6. Святкове вбрання:
7. Святковий обід:
8. Святковий табір (бо не потрібно підалити):
*****
Якщо бути чесним, то час ми використали на найважливіше - на сон, хоча є в мене такі підозри, що не всі... але то вже геть інша історія :)
Так от, відпочиваємо ми по наметах, все чудово і прекрасно, аж раптом одному учаснику або стало нудно, або зов природи прокинувся, та далеко йому дійти не судилося:
- Народ, тут таке! Підйом! - почули ми як тільки його голова вилізла з намету.
Всі ж були в такій ситуації, коли тебе будять, а чують лише відгуки твоєї свідомості - "ну ще 5-ть хвилинок...". Мабуть ми ще щось додали, бо відповідю було:
- Та я не жартую. В нас то йшов дощ, але вище трьох тисяч йшов ... СНІГ!
І народ побіг. З криками й плясками, бо дощ нарешті закінчився.
9. Свіжак:
10. Припорошена Каретта:
*****
Галопом по горах або залізти не значить злізти.
Але відпочинок не міг тривати вічно: вставши вранці ми рушили до перевалу під мрячкою. Якби ми знали, що на нас чекало, то ми йшли б бадьоріше. Хоча початок такий і був, а от останні метрів сто... таке собі. Але зав.хав. і керівник все одно вирішили, що всі молодці і кожен отримав по перевальному батончику. Заради їжі ми були готові і не таке зробити... Але то не через "свіже повітря і зайняття спортом", та і голодом геть не морили, просто організм витрачав набагато більше ніж міг отримати з їжі. Тому відчуття голоду, особливо після сніданків, було завжди з нами.
Тож, ми були на висоті 3'290 метрів, а попереду була пряма дорога на 3'524. Один наш учасник не розділив оптимізму підйому і вирішив залишитись у тимчасовому таборі, ну а ми, надягли дощовики і радіально (рюкзаки залишились на перевалі) потіліпали вгору.
11. Пипка вершини і мальовничий вид:
*****
Тиеоретично з вершини мав відкритись краєвид на Безингійку, а по факту були хмари і п'ять хвилин, коли вітер відкрив вид на підніжжя і перевал Південно-Халдейський (Тут можна переглянути момент нашого перебування на вершині).
12. Сталкер-Іван дивиться на тебе як Раскольніков на старуху:
13. На двісті метрів нижче, картина геть інакша:
*Справа прийшли, спереду перевал, на ліво пішли*
14. Спуск здавався набагато довшим ніж підйом...
*****
А потім був довгий спуск по росі, коли на ногах, коли на 5-й точці. Але в усьому потрібно шукати позитив, адже покатушки це завжди весело ну і дощ нам дав зрозуміти, навіщо ми взагалі таскали з собою тент:
15. Обід під скатертиною-самобранкою:
*****
А далі... а далі були кілометри по улюбленим рододендронам, грязюці, але бонусом були гарні види на стоянці:
16. Безингійка:
17. Безингійка:
А ще була радуга, на відео вона ось тут.
Інші частини:
● Технічні деталі маршрута
● Коротко про пригоди 'goto the White raBBit' в Грузії
● ВІДЕО: goto the White rabbit in Svaneti [fullHD]
● Частина перша - "Розминка"
● Частина друга - "Траверс"
● Частина третя - "Льодовики"
● Частина четверта - "Вершина" - зараз читаєте
● Частина п'ята - "Селища"