Сьогодні річниця Катинської катастрофи. Польські телеканали транслюють (переважно) дві речі: хроніку минулорічних подій (TVP1 позбирало відтинки новин й зробили з цього кіно, ага, ще й режсера вказали), поминальну панахиду.
Як на мене - це не гуманно. Протягом року накручувати емоції. Ще й досі не вщухають розмови про доцільність поховання президентської пари на Вавелі. Моя сусідка, наприклад, обурюється й говорить "ну так, там поховані всі польські королі і... Лех Качинський". І вона не одна така. Нещодавно Адам Малиш теж "нєдоумєвал" - пані презединтова любила квіти, а її замкнули в сіре підземелля (треба сказати, що Вавельська гробниця ще те місце). Це "нєдоумєніє" викликало гнів Ярослава Качинського (останній взагалі любить погніватися і пообурюватися).
А взагалі я не те хотіла сказати. А те, що померлих треба відпускати. Вони відійшли і треба змиритися з цим... хоч і дуже-дуже болить...
Click to view