ноктюрн: астигматизм

[schaslyvyj]

мапа міста відбиток твого великого пальця
кіоски ринку
що на ніч позакривали забрала
мов шоломи

скільки ще можна блукати цими вулицями
у пошуках чумного стовпа
якого немає у цьому місті

дамоклів дощ навис
і випав равликами
хода твоя звучить по-зимовому
ніби ступаєш на свіжий сніг
о скільки цих галактик полягло під адідасами
і скільки ще з них поляже

зрізаний ніготь місяця
на глянцевій чорноті атласу неба
ніч-землянка
фонтан переодягнений клумбою
бо так безумовно тепліше

о мамо мала архітектуро

дістати з наплечника кофту накинути
зірвати з пластикової пляшки штандарт
доцмулити тепле

скажи будь ласка що ці хиткі немов ножиці тіні
не будуть з тобою робити нічого злого
а лише шукають у цьому підворітті того самого що і ти

їхні кроки немов клацання кухонного ножа на дошці
а ти чіполла
але поводишся як чіполліно

заблукалі незнайомці плачуть
зачувши твій запах
дістають грузинське вино
і голландський сир

- єссіарета?
- сі, сеньйор!

а ти тарантул
але поводишся як тарантіно
і їхні кроки в'януть віддаляючись

і ти знімаєш окуляри
зводиш очі догори
а ніготь молодика витікає у повню
а повня розливається ніби приплив
квіткою ромашки з шістьма пелюстками
які ти примруживши очі
намагаєшся відривати

любить - не любить
люблю - не люблю

але пелюстки
відростають знову