pigмаліон
вечірнє метро - це якийсь айріш-паб, у якому можна вішати сокиру, щоправда не на цигарковий дим, а на алкогольний перегар. повітря ніби коктейль із пива, горілки, вина, коньяку, віскі із натрушеним у келихи попелом. хтось у кутку платформи в рукав курить самокрутку.
ні, тобі зовсім не бридко вдихати це, і зовсім не бридко дивитися. просто згадуєш, як нещодавно, два чи три роки тому щодня повертався додому і не відчував цього всього айрішу, бо сам був проспиртований і пропахлий хрипким голосом повій зі святошина. аж настільки, що удома падав спати не погасивши світла, не знімаючи шкарпеток або презервативів, не рахуючи дріб'язку в кишенях, а чи бува не вистачить завтра доїхати до роботи.
коли вживаєш рідше і менше, думаєш про виродження нації, про кінець світу, про душевні переживання інших, котрі займаються екзгібіціонізом не менше за тебе.
ти щовечора повертаєшся додому; не швендяєш містом у пошуках пригод, бо з вечерею на тебе чекає твоя ґалатея, однак вона чомусь сама не їсть і не п'є. у чому помилка? у чому проблема? ти кохаєш її - і баста.
тебе дедалі частіше називають занудою: і молодші, і старші, й однолітки, - всі хто пише верлібри, довші вдвічі за твої, і картають себе довше за тебе, продовжують пити і не гуляють з сокирами у тунелях київського метро.
- тьху, - кажу я собі, дивлячись у дзеркало. - може пора закінчувати з цим дитинством? викинути цю куртку з білою плямою, узяти свою ґалатею, нагодувати її як слід, завалити її гардероб новими сукнями, новим взуттям, і не слухати від неї весь час "піґмаліоне мій, піґмаліоне", народити з нею дітей, сходити по хліб, одразу як привезуть, написати план життя, дотримуватися його... і дивитися футбол, і ходити на ковзанку, і в кінотеатри, і на боулінґ, і головне - передплачувати газети, дарувати на дні народження календарі піреллі, купити авто, щоб не вішати сокиру у ваґоні на святошинсько-броварській (нині м-1), ходити в ресторани за клубною карткою, шалено длубатися у кошиках секонд-генду, позаритися на знижки у "zara", літати в туреччину і таїланд, - робити все що роблять інші, коротше кажучи.
але хіба від цього ми станемо щасливіші?
отако, коротше кажучи, я починаю свої 24.
огонь, галатея, огонь, пигмалион (с)
ні, тобі зовсім не бридко вдихати це, і зовсім не бридко дивитися. просто згадуєш, як нещодавно, два чи три роки тому щодня повертався додому і не відчував цього всього айрішу, бо сам був проспиртований і пропахлий хрипким голосом повій зі святошина. аж настільки, що удома падав спати не погасивши світла, не знімаючи шкарпеток або презервативів, не рахуючи дріб'язку в кишенях, а чи бува не вистачить завтра доїхати до роботи.
коли вживаєш рідше і менше, думаєш про виродження нації, про кінець світу, про душевні переживання інших, котрі займаються екзгібіціонізом не менше за тебе.
ти щовечора повертаєшся додому; не швендяєш містом у пошуках пригод, бо з вечерею на тебе чекає твоя ґалатея, однак вона чомусь сама не їсть і не п'є. у чому помилка? у чому проблема? ти кохаєш її - і баста.
тебе дедалі частіше називають занудою: і молодші, і старші, й однолітки, - всі хто пише верлібри, довші вдвічі за твої, і картають себе довше за тебе, продовжують пити і не гуляють з сокирами у тунелях київського метро.
- тьху, - кажу я собі, дивлячись у дзеркало. - може пора закінчувати з цим дитинством? викинути цю куртку з білою плямою, узяти свою ґалатею, нагодувати її як слід, завалити її гардероб новими сукнями, новим взуттям, і не слухати від неї весь час "піґмаліоне мій, піґмаліоне", народити з нею дітей, сходити по хліб, одразу як привезуть, написати план життя, дотримуватися його... і дивитися футбол, і ходити на ковзанку, і в кінотеатри, і на боулінґ, і головне - передплачувати газети, дарувати на дні народження календарі піреллі, купити авто, щоб не вішати сокиру у ваґоні на святошинсько-броварській (нині м-1), ходити в ресторани за клубною карткою, шалено длубатися у кошиках секонд-генду, позаритися на знижки у "zara", літати в туреччину і таїланд, - робити все що роблять інші, коротше кажучи.
але хіба від цього ми станемо щасливіші?
отако, коротше кажучи, я починаю свої 24.
огонь, галатея, огонь, пигмалион (с)