Бабин Яр
Ще одна історія. Друг мого батька - українець. Його маму розстріляли в Бабиному Яру. Вона, поранена впала в Яр з дитинкою всередині, ніччю виповзла з під трупів. Згодом її, вагітну піймали, завантажили в товарняк і до німеччини. Там вона потрапила в досить пристойну німецьку сім`ю, де прислуговувала. До неї відносились досить нормально, навіть коли народила синочка, дуже була роботяща та акуратна. Після травня 45-го пішла пішки з дитинкою на руках додому, всі ешелони були доверху забиті п`яними солдатами. Йшла більше півроку, просила. Дитинка 3 рази опухала з голоду. Прийшла до хати чоловіка, він згинув, а її дім розбомбили з усіма родичами. Її прийняли теж як служанку, що нагуляла сина з німцями. Відносились відповідно, образи та приниження. Згодом дитина все більше стала бути по справжньому схожа на батька, її прийняли у родину як свою. За місяць вона померла, бо стільки людина витримати не може. Микола, її син збирав фотки та німецькі карточки з Дорогожицької, якою рухались приречені. Зараз його теж нема. В нього залишилися два сина, обидва народились по 5 місяців. Вижили, він для них купив жигулі, возив чи не кожен день на природу. Зараз здорові, наскільки я знаю. Прізвище - Герасименко.