fb

[sbks]

Кохана, не плач, не журись, не сумуй, не печалься…
Я вернусь в твої сни й білим янголом з’явлюсь вночі,
Заколишу журбу, заберу я твій біль і неспокій
Й росянистим світанком проснусь на твоєму плечі.
Коханий, не йди, відізвись, озирнись, посміхнися…
Я для тебе віночок з пісень, найрідніший, сплету,
Тихим вітром прилинь, теплим літом мені ти наснися, -
Я жоржиною в серці твоїм восени розцвіту.
Кохана, зажди, ще не час нам з тобою прощатись,
У весільному танці тебе я іще не кружляв,
Я лише захмелів від солодко-п’янкого цілунку,
Пелюстками троянд я твої ще стежки не встеляв.
Коханий пробач! Сивий лютий нам долю пророчив,
У сумну багряницю вдягнув наш квітучий садок,
Я з тобою іще не набулась, рідненький, досхочу,
А вже весни відцвілі понесли тебе до зірок.
Кохана не плач, посміхнися мені променисто,
Я ж вернусь в твої сни й поведу тебе в буйні сади,
Я складу тобі з квітів, і з трав, наречена, намисто,
І з очей твоїх, люба, нап’юся терпкої води.

Богдана Стефура.

Вірш присвячений воїну Небесної сотні -
Богдану Сольчанику і його нареченій, Марічці.

Звідси https://www.facebook.com/EvromaidanSOS/posts/436846786456336