Герой.)
Мій тато сьогодні рятував людей. Ну, насправді, не рятував... бо там їх не було. Але якби були - то точно врятував би. :)
Так от, паралельно гаражам, де він зазвичай ставить машину, проходить зілізничний шлях(чи як він там називається?..). Там інколи електички ходятью. Але дуже рідко. Частіше - вантажні потяги. На цій частині вулиці(а там метрів 200) ліхтарів немає взагалі, тому лише фари машин, що проїзжають повз, можуть хоч трохи освітити тротуар. Тато вийшов з будівлі і пішов вулицею. Раптом, серед цієї тьми щось спалахнуло, він озирнувся і побачив, що один з вагонів потягу горить! Палаючий вогонь з дверей вагону не те, щоб освітив вулицю, там цілий квартал можна було побачити! Навколо нікого. Тато перебіг через дорогу, підійшов до потягу. Через декілька секунд до нього підбіг якийсь дядько з ліхтарем і почав світити у вікна. Коли тато запитав, може почати тушити чи хоч щось робити, цей дядько сказав, що там нікого нема. Звідки він знає, шо там нікого нема? Дим валить з усіх вікон, вогонь з дверей, а він, пару разів посвітивши ліхтариком в задимлені вікна, каже, шо там нікого нема. Цирк.
Ой, забула ще одну маленьку деталь, наявність і нефункціональність якої мене вбила. Через дорогу, метрів за 50 в нас стоїть пожарна станція. Районна. І за 10-15 хвилин, які мій тато знаходився біля потягу НІХТО звідти не приїхав. Зате за ці самі 10 хвилин біля палаючого потягу назбиралося стільки людей, наче там ковбасу безкоштовно роздають! І хоч хтось би почав сипати пісок чи ще шось... Всі стоять і знімають все це дійство на мобільні телефони. Йолкі палкі, ну...
Коли тато зрозумів, що все це до біса, пішов додому. Герой.)))
А ще, я у неділю буду вчитися. Бо свята треба відпрацьовувати. Вся країна буде гуляти с 30 по 7, а ми вчитися. Цирк поїхав, клоуни лишилися.
Ой, а ще сьогодні останній день місяця. В мене навіть є кілька думок, про шо я буду писати цього разу. Але, мабуть, вже завтра. Бо сьогодні цифри на моєму годиннику 00:11 це "прєдєл".)
Вибачаюсь, що може не зовсім логічно викладені думки, але то шок від людської байдужості.
Дякую за увагу.))
Так от, паралельно гаражам, де він зазвичай ставить машину, проходить зілізничний шлях(чи як він там називається?..). Там інколи електички ходятью. Але дуже рідко. Частіше - вантажні потяги. На цій частині вулиці(а там метрів 200) ліхтарів немає взагалі, тому лише фари машин, що проїзжають повз, можуть хоч трохи освітити тротуар. Тато вийшов з будівлі і пішов вулицею. Раптом, серед цієї тьми щось спалахнуло, він озирнувся і побачив, що один з вагонів потягу горить! Палаючий вогонь з дверей вагону не те, щоб освітив вулицю, там цілий квартал можна було побачити! Навколо нікого. Тато перебіг через дорогу, підійшов до потягу. Через декілька секунд до нього підбіг якийсь дядько з ліхтарем і почав світити у вікна. Коли тато запитав, може почати тушити чи хоч щось робити, цей дядько сказав, що там нікого нема. Звідки він знає, шо там нікого нема? Дим валить з усіх вікон, вогонь з дверей, а він, пару разів посвітивши ліхтариком в задимлені вікна, каже, шо там нікого нема. Цирк.
Ой, забула ще одну маленьку деталь, наявність і нефункціональність якої мене вбила. Через дорогу, метрів за 50 в нас стоїть пожарна станція. Районна. І за 10-15 хвилин, які мій тато знаходився біля потягу НІХТО звідти не приїхав. Зате за ці самі 10 хвилин біля палаючого потягу назбиралося стільки людей, наче там ковбасу безкоштовно роздають! І хоч хтось би почав сипати пісок чи ще шось... Всі стоять і знімають все це дійство на мобільні телефони. Йолкі палкі, ну...
Коли тато зрозумів, що все це до біса, пішов додому. Герой.)))
А ще, я у неділю буду вчитися. Бо свята треба відпрацьовувати. Вся країна буде гуляти с 30 по 7, а ми вчитися. Цирк поїхав, клоуни лишилися.
Ой, а ще сьогодні останній день місяця. В мене навіть є кілька думок, про шо я буду писати цього разу. Але, мабуть, вже завтра. Бо сьогодні цифри на моєму годиннику 00:11 це "прєдєл".)
Вибачаюсь, що може не зовсім логічно викладені думки, але то шок від людської байдужості.
Дякую за увагу.))