Про дитинство
Сьогодні якось замислилася про свої мрії і згадала дитинство.
Колись давно, ще років 10 тому, я жила десь в районі Лісової. І будинок мій був біля лісу, шо в принципі, відповідало назві району)
Так от, тоді це був аж 14й поверх. Кімната була одна. Маленька. Тож особливо не розвернешся і меблі доводилося ставити дуже компактно. Але моє ліжко було якраз навпроти вікна. І коли були свята і салют - то я навіть не підіймалася, шоб підійти до підвіконня. Настільки це було зручно:))
А коли була зима, я виходила на балкон і дивилася на білі дахи тих малих 9-поверхових будинків і білий ліс - зверху. Тоді було тааак багато снігу!
Хочу шоб зараз теж так було.
А коли було літо, я їздила до бабусі на море. Іноді - вона навіть брала мене з собою на роботу. І кожен вважав там своїм дружнім обов`язком - попанькатись зі мною. А коли весь цей цирк закінчувався, я сідала за стіл і починала писати листа Чаку Норрісу. І він починався словами: "Hello, Chuck! My name is Sasha and I`m from Ukraine..." Зара, канєш, це смішно:))
Але тоді я знала, що писати, але не знала куди відправляти.
А зараз - знаю, кому відправляти, але не знаю, що писати.
А ще, в моєї тітки була собака. Ірландський сеттер. Для мене і досі це найрозумніша порода собак.
Так от, коли я приходила до тітки в гості, ми йшли всі разом на прогулянку. А коли повертались - то були настільки втомлені, шо я засинала разом з собакою під столом. Мда, і таке бувало:))
Так от, крім снігу, ще хочу ірландського сеттера.
Деякі мої дитячі мрії справдились. Але я відчуваю, шо пройшли вони повз мене і не відіграли тої ролі, яку мали.
Тому - з`явились нові:)
Для 3ьої ночі, я думаю, вже досить спогадів і самоаналізу.:)
Пішла дивитись Хауса у мрачній озвучці і сподіватись, шо з такими голосами це остання серія:)
Колись давно, ще років 10 тому, я жила десь в районі Лісової. І будинок мій був біля лісу, шо в принципі, відповідало назві району)
Так от, тоді це був аж 14й поверх. Кімната була одна. Маленька. Тож особливо не розвернешся і меблі доводилося ставити дуже компактно. Але моє ліжко було якраз навпроти вікна. І коли були свята і салют - то я навіть не підіймалася, шоб підійти до підвіконня. Настільки це було зручно:))
А коли була зима, я виходила на балкон і дивилася на білі дахи тих малих 9-поверхових будинків і білий ліс - зверху. Тоді було тааак багато снігу!
Хочу шоб зараз теж так було.
А коли було літо, я їздила до бабусі на море. Іноді - вона навіть брала мене з собою на роботу. І кожен вважав там своїм дружнім обов`язком - попанькатись зі мною. А коли весь цей цирк закінчувався, я сідала за стіл і починала писати листа Чаку Норрісу. І він починався словами: "Hello, Chuck! My name is Sasha and I`m from Ukraine..." Зара, канєш, це смішно:))
Але тоді я знала, що писати, але не знала куди відправляти.
А зараз - знаю, кому відправляти, але не знаю, що писати.
А ще, в моєї тітки була собака. Ірландський сеттер. Для мене і досі це найрозумніша порода собак.
Так от, коли я приходила до тітки в гості, ми йшли всі разом на прогулянку. А коли повертались - то були настільки втомлені, шо я засинала разом з собакою під столом. Мда, і таке бувало:))
Так от, крім снігу, ще хочу ірландського сеттера.
Деякі мої дитячі мрії справдились. Але я відчуваю, шо пройшли вони повз мене і не відіграли тої ролі, яку мали.
Тому - з`явились нові:)
Для 3ьої ночі, я думаю, вже досить спогадів і самоаналізу.:)
Пішла дивитись Хауса у мрачній озвучці і сподіватись, шо з такими голосами це остання серія:)