Про людей, мір і поезію)
А я повернулась:)
Ви знаєте, за ці кілька днів, впевнилася в тому, шо мір сошол сходіт с ума. Шо робиться з людьми взагалі? Чо одні тупо забивають на інших, не маючи для цього ніяких підстав?! І чого ніхто не каже те, шо дійсно хоче сказати? І чо всі такі самодовольні, в кінці кінців?!
---це була хвилина возмущака. пардон. але я мала це сказати. і ще, це не відноситься конкретно до когось. це чомусь зара така тенденція оточуючого мене життя. в цілому---
Кстатє, купила пару днів тому новий "ШО". Крім фоток голої дівчини, шо гуляла по Києву, там можна було в кінці знайти ще такий віршик Павла Коробчука :
...
життя це не те, що ти звикла бачити на відеоплівці.
усі заборонені теми, як просту арифметику, вивчено, -
для романтики і гостроти відчуттів не обов`язково курити на заправці.
мало світла в кінці панелі, мало в щілинах просвіту.
алкоголь тобі слабо замінює міцні чоловічі плечі.
рідко хто долетить до середини твого досвіду,
але час бути сильною дівчинкою, а сильні не плачуть.
ти теж не витримувала свого досвіду, пускаючи кров під кранами,
притуливши, щоби почути стукіт серця, вухо до плитки.
амбітна жінка відчайдушна, ніби звір поранений,
а без амбіцій - все рівно, що пійманий в клітку.
ти іноді сонцезатемлювальна, іноді - для покращення зору,
іноді - пристрій нічного бачення, іноді контактна, як лінза.
мій зір це варіант захисного військового гарнізону,
але ти його зразу захоплюєш, опинившись поблизу,
тобто, риси твого обличчя піднебесні, але не завжди праві, -
пошук власного простору має бути головною рисою.
час змінювати кількома прямими просторами один кривий.
Реалістично і фантастично:)
Та і взагалі, сучукрліт не така занедбана, як мені колись здавалось. Добре, шо Є кого читати.
І ще, подивилась вчора кіношку. "Зелений театр в Зємфірі". Чесно кажучи - офігєла. Полюбила її ще більше. Не тільки за пісні зі змістом. Але і за то, ШО вона каже і ЯК.
Вообщєм-то, отаке поки шо:)
Ви знаєте, за ці кілька днів, впевнилася в тому, шо мір сошол сходіт с ума. Шо робиться з людьми взагалі? Чо одні тупо забивають на інших, не маючи для цього ніяких підстав?! І чого ніхто не каже те, шо дійсно хоче сказати? І чо всі такі самодовольні, в кінці кінців?!
---це була хвилина возмущака. пардон. але я мала це сказати. і ще, це не відноситься конкретно до когось. це чомусь зара така тенденція оточуючого мене життя. в цілому---
Кстатє, купила пару днів тому новий "ШО". Крім фоток голої дівчини, шо гуляла по Києву, там можна було в кінці знайти ще такий віршик Павла Коробчука :
...
життя це не те, що ти звикла бачити на відеоплівці.
усі заборонені теми, як просту арифметику, вивчено, -
для романтики і гостроти відчуттів не обов`язково курити на заправці.
мало світла в кінці панелі, мало в щілинах просвіту.
алкоголь тобі слабо замінює міцні чоловічі плечі.
рідко хто долетить до середини твого досвіду,
але час бути сильною дівчинкою, а сильні не плачуть.
ти теж не витримувала свого досвіду, пускаючи кров під кранами,
притуливши, щоби почути стукіт серця, вухо до плитки.
амбітна жінка відчайдушна, ніби звір поранений,
а без амбіцій - все рівно, що пійманий в клітку.
ти іноді сонцезатемлювальна, іноді - для покращення зору,
іноді - пристрій нічного бачення, іноді контактна, як лінза.
мій зір це варіант захисного військового гарнізону,
але ти його зразу захоплюєш, опинившись поблизу,
тобто, риси твого обличчя піднебесні, але не завжди праві, -
пошук власного простору має бути головною рисою.
час змінювати кількома прямими просторами один кривий.
Реалістично і фантастично:)
Та і взагалі, сучукрліт не така занедбана, як мені колись здавалось. Добре, шо Є кого читати.
І ще, подивилась вчора кіношку. "Зелений театр в Зємфірі". Чесно кажучи - офігєла. Полюбила її ще більше. Не тільки за пісні зі змістом. Але і за то, ШО вона каже і ЯК.
Вообщєм-то, отаке поки шо:)