Спасіння рядового шедевру
Заповітна мрія. Купити цей будинок. Відреставрувати. Відкрити там музей. Такий, як Каса Батльо Гауді в Барселоні http://www.catalan.ru/barcelona/sight/gaudi/batlo.php. Музей київського модерну.
Мене завжди страшенно дратувала традиційна візуальна репрезентація міста Києва через мізерну кількість образів. Андріївська церква. Куполи Софії. Панорама правого берега з Лаврою на зелених схилах. І все. Почасти зрозуміло. У порівнянні із століттями вишуканості і смаку, що визначили обличчя багатьох європейських міст, київська провінційність і потужні хвилі руйнувань як в древній, так і в сучасній історії начебто не залишають багатого вибору картинок для пам’ятної листівки.
Якщо не враховувати київський модерн.
Скульптури і маскарони, рельєфи і балконні решітки, фризи і колони, що прикрашають фасади київських будівель дев’яностих років ХІХ - дев’ятисотих років ХХ століть варті представляти місто на листівках, календарях та буклетах. Химерні грифони, леви, риби та птахи - безпрограшний замінник набридливим «шароварним» образам на чашках, футболках, банданах, серветках та безлічі сувенірного краму. Стрункі неоготичні шпилі, поєднання опуклих та вигнутих форм особняків стилю модерн - все це ідеально вписане в мінливий київський рельєф - джерело натхнення фотографів, живописців та дизайнерів.
Країна моїх особистих мрій - музей київського модерну - має оселитися в одному із найромантичніших та загадкових будинків - Замку Барона за адресою Ярославів Вал, 1 http://www.otdihinfo.ru/catalog/1458.html.
Натомість за цією чудовою адресою, як і за жахаюче великою кількістю інших чудових адрес оселилася проблема. Чи ба більше - біда. Казково красивий будиночок із романтичною вежею та чудернацькими грифонами над входом за чутками попав у чорний «розстрільний» список http://mycityua.com/articles/city/2011/01/03/213639.html. Будинки із списку мають бути знесені та замінені спорудами, що приносять швидкий прибуток. Або «реконструйовані» до повного невпізнання з тих самих міркувань. Список «корисних» застосувань занудно, оскоминно короткий: торгово-офісні, офісно-торгові т.п. Маю нахабство стверджувати, що прибуток можна отримувати також і іншим чином.
Музей київського модерну, розміщений у вишуканих відреставрованих інтер’єрах Замку Барона та розташований у самому середмісті, має приваблювати безліч туристів. Звісно, там має бути створена сучасна експозиція із застосуванням усіх останніх досягнень музейної справи. Туристові там має бути комфортно в усьому: від достойної туалетної кімнати до аудіогідів з цікавими текстами, викладеними принаймні основними європейськими мовами.
Аргумент за (практичний): у Києві немає куди піти цікавому освіченому туристу. Аргумент за (сумний): будинки доби модерну зникають з карти міста з трагічним поспіхом, колись володілець банку даних матиме у своїй власності абсолютно унікальну колекцію артефактів від архітекторів Городецького, Ніколаєва, Альошина, Вербицького, Безсмертного, скульпторів Саля, Дітріха, Козлова та інших. Аргумент за (географічний): унікальне місцерозташування. Зовсім поряд караїмська кенаса геніального Городецького -- сама по собі експонат. Золоті ворота, сквер із старими деревами і столітнім фонтаном, великі та малі скульптури, 2 хвилини ходьби до Софії, етсетера.
В одному приміщенні з музеєм має бути сувенірна крамниця з олівцями, гумками, блокнотами, зошитами, іграшками, брелоками, посудом, одягом із зображенням котів, левів, риб, носорогів, химер з київських фасадів та інтер’єрів. На все це буде попит, все це з задоволенням придбають туристи, як вони роблять у художніх музеях Парижа, Лондона, Відня та інших міст. Доцільно буде доповнити цей магазинчик відділом путівників по Києву та іншим місцям України. Затишне кафе із стилізованим інтер’єром буде чудовим відпочинком після оглядин. Антикварний магазин, розташований на першому поверсі, може і має бути збережено. Вітається також наявність виставкової площі для візуальних мистецтв, бальної зали, музикального салону та маленького кінозалу.
Маємо повноцінний вишуканий культурний центр в самому серці старого міста, на «посольській» вулиці Ярославів Вал. І на послуги такого центру насправді має бути величезний попит в багатомільйонному місті, де існує справжній голод на будь-які прояви культури. Він може стати модним і престижним місцем для відпочинку киян і приїжджих, сімейних та корпоративних урочистих подій.
До уваги добре забезпечених джентльменів, для яких витрати на купівлю та реставрацію такого собі невеликого будиночку ніяк не зроблять жодної драматичної діри в бюджеті. Суспільне сприйняття шаленої різниці в статках українців можна виразити такою формулою: «вони вкрали наші гроші, і немає на те ради». Нужденна більшість не може ні любити, ні поважати дуже багатих співвітчизників, і немає на те ради. Але існує вперте очікування певних компенсаторів, таких собі благодійних кроків: «вони мають повернути хоча б невелику частку того, що завинили суспільству, бодай намагатися». Це електорально привабливо. Тобто я знову таки про прибуток, не такий швидкий, але перспективний.
І ще раз про прибуток. В тих країнах, де добре забезпечені джентльмени зберігають та інвестують, лікуються і навчаються, відпочивають і скуповуються, культура не є модою. Вона є потребою, певною константою. Культуру розуміють як діяльність дещо відмінну від тієї, що висвітлюється на українських сайтах tabloid та ragu.li. Меценат визначного культурного центру збільшує свій інтелектуальний та духовний капітал, він інвестує у свою популярність, отримує широку підтримку своєї діяльності.
І наостанок хотілося б сказати про глибоке душевне задоволення, що забезпечене людині, що рятує красу від знищення і забуття, натомість збільшує у світі частку прекрасного. Як гордо і амбіційно зазвучати в одному ряду таких інституцій як Музей Гуггенхайма, Третяковська галерея, Музей Ханенків. Яка музика, як звучить. Вписуйте сюди свої прізвища, панове. Ну? Сміливіше…
Мене завжди страшенно дратувала традиційна візуальна репрезентація міста Києва через мізерну кількість образів. Андріївська церква. Куполи Софії. Панорама правого берега з Лаврою на зелених схилах. І все. Почасти зрозуміло. У порівнянні із століттями вишуканості і смаку, що визначили обличчя багатьох європейських міст, київська провінційність і потужні хвилі руйнувань як в древній, так і в сучасній історії начебто не залишають багатого вибору картинок для пам’ятної листівки.
Якщо не враховувати київський модерн.
Скульптури і маскарони, рельєфи і балконні решітки, фризи і колони, що прикрашають фасади київських будівель дев’яностих років ХІХ - дев’ятисотих років ХХ століть варті представляти місто на листівках, календарях та буклетах. Химерні грифони, леви, риби та птахи - безпрограшний замінник набридливим «шароварним» образам на чашках, футболках, банданах, серветках та безлічі сувенірного краму. Стрункі неоготичні шпилі, поєднання опуклих та вигнутих форм особняків стилю модерн - все це ідеально вписане в мінливий київський рельєф - джерело натхнення фотографів, живописців та дизайнерів.
Країна моїх особистих мрій - музей київського модерну - має оселитися в одному із найромантичніших та загадкових будинків - Замку Барона за адресою Ярославів Вал, 1 http://www.otdihinfo.ru/catalog/1458.html.
Натомість за цією чудовою адресою, як і за жахаюче великою кількістю інших чудових адрес оселилася проблема. Чи ба більше - біда. Казково красивий будиночок із романтичною вежею та чудернацькими грифонами над входом за чутками попав у чорний «розстрільний» список http://mycityua.com/articles/city/2011/01/03/213639.html. Будинки із списку мають бути знесені та замінені спорудами, що приносять швидкий прибуток. Або «реконструйовані» до повного невпізнання з тих самих міркувань. Список «корисних» застосувань занудно, оскоминно короткий: торгово-офісні, офісно-торгові т.п. Маю нахабство стверджувати, що прибуток можна отримувати також і іншим чином.
Музей київського модерну, розміщений у вишуканих відреставрованих інтер’єрах Замку Барона та розташований у самому середмісті, має приваблювати безліч туристів. Звісно, там має бути створена сучасна експозиція із застосуванням усіх останніх досягнень музейної справи. Туристові там має бути комфортно в усьому: від достойної туалетної кімнати до аудіогідів з цікавими текстами, викладеними принаймні основними європейськими мовами.
Аргумент за (практичний): у Києві немає куди піти цікавому освіченому туристу. Аргумент за (сумний): будинки доби модерну зникають з карти міста з трагічним поспіхом, колись володілець банку даних матиме у своїй власності абсолютно унікальну колекцію артефактів від архітекторів Городецького, Ніколаєва, Альошина, Вербицького, Безсмертного, скульпторів Саля, Дітріха, Козлова та інших. Аргумент за (географічний): унікальне місцерозташування. Зовсім поряд караїмська кенаса геніального Городецького -- сама по собі експонат. Золоті ворота, сквер із старими деревами і столітнім фонтаном, великі та малі скульптури, 2 хвилини ходьби до Софії, етсетера.
В одному приміщенні з музеєм має бути сувенірна крамниця з олівцями, гумками, блокнотами, зошитами, іграшками, брелоками, посудом, одягом із зображенням котів, левів, риб, носорогів, химер з київських фасадів та інтер’єрів. На все це буде попит, все це з задоволенням придбають туристи, як вони роблять у художніх музеях Парижа, Лондона, Відня та інших міст. Доцільно буде доповнити цей магазинчик відділом путівників по Києву та іншим місцям України. Затишне кафе із стилізованим інтер’єром буде чудовим відпочинком після оглядин. Антикварний магазин, розташований на першому поверсі, може і має бути збережено. Вітається також наявність виставкової площі для візуальних мистецтв, бальної зали, музикального салону та маленького кінозалу.
Маємо повноцінний вишуканий культурний центр в самому серці старого міста, на «посольській» вулиці Ярославів Вал. І на послуги такого центру насправді має бути величезний попит в багатомільйонному місті, де існує справжній голод на будь-які прояви культури. Він може стати модним і престижним місцем для відпочинку киян і приїжджих, сімейних та корпоративних урочистих подій.
До уваги добре забезпечених джентльменів, для яких витрати на купівлю та реставрацію такого собі невеликого будиночку ніяк не зроблять жодної драматичної діри в бюджеті. Суспільне сприйняття шаленої різниці в статках українців можна виразити такою формулою: «вони вкрали наші гроші, і немає на те ради». Нужденна більшість не може ні любити, ні поважати дуже багатих співвітчизників, і немає на те ради. Але існує вперте очікування певних компенсаторів, таких собі благодійних кроків: «вони мають повернути хоча б невелику частку того, що завинили суспільству, бодай намагатися». Це електорально привабливо. Тобто я знову таки про прибуток, не такий швидкий, але перспективний.
І ще раз про прибуток. В тих країнах, де добре забезпечені джентльмени зберігають та інвестують, лікуються і навчаються, відпочивають і скуповуються, культура не є модою. Вона є потребою, певною константою. Культуру розуміють як діяльність дещо відмінну від тієї, що висвітлюється на українських сайтах tabloid та ragu.li. Меценат визначного культурного центру збільшує свій інтелектуальний та духовний капітал, він інвестує у свою популярність, отримує широку підтримку своєї діяльності.
І наостанок хотілося б сказати про глибоке душевне задоволення, що забезпечене людині, що рятує красу від знищення і забуття, натомість збільшує у світі частку прекрасного. Як гордо і амбіційно зазвучати в одному ряду таких інституцій як Музей Гуггенхайма, Третяковська галерея, Музей Ханенків. Яка музика, як звучить. Вписуйте сюди свої прізвища, панове. Ну? Сміливіше…