фото з www.restoran.ua
Приспічєло мені індійської їжі ще тижні зо два тому. Я раніше ніколи її не коштувала, так тіки разів піццот ходила повз індійські ресторани. За кордоном, а тут не знала де такі є. Дивним чином, вперше в житті, думка про індійську їжу стала практично маніакальною . І так сталося, що коли я її вголос озвучила, відступати стало пізно. Я пригадала два варіанти, один на Хрещатику, і інший біля кпі. Їхати на хрещатик було влом, а інший просто поряд з домом. Так шо ми вирішили туді і піти. Якщо буде дорого, подумали, поп*ємо чай і підемо.
Корочє, ця Сутра-це ржака неймовірна. Ми туди як зайшли, то аж нєпрілічна, ледь животи не надірвали.
МАВЗОЛЄЙ едакій, як я шкодувала, шо камери не маю із собою. ЦЕ вам фото з інтернета.
Але не інтер*єром одним...Мєню, це ваще. Якщо хтось сковорідки в руки не брав, то не може оцінити скільки шо коштує і не буде дратуватись. Але це не наш варіант. З*їли ми максимум гривень на 30. Це з урахуванням того, шо індійські спеції тут раптом важко за адекв. ціною знайти. А заплатили 330 ) Крутий бізнес, множити все на 10 ) Про смак я змовчу. Я була задоволена, бо у мене нові враження. А дж не дуже, бо він раніше їв нормальну індійську їжу. На номерку від гардеробу було написано: Sutra, unique at all. Дж так промовисто прочитав це...потім пауза....Через хвилини три ми консенсусом вирішили, що вони хотіли сказати - unique in every way чи кактатак. Але та фраза на брелку теж піде, якщо добавити частку - not.
Якщо ви думаєте мораль сєй басні какава, то її особливої немає. Просто ніколи не була в настільки смішному ресторані. Ну і для себе особисто: безумству храбрых поем мы песни. Ніколи б в житті не наважилась туди зайти, якби ми туди один одного не заштовхали. )))