историческая грамматика русского языка
Написана людьми, які не володіють українською мовою. Чи володіють вони тоді польською, чеською чи білоруською, з якими також проводять порівняння? (щоб довести спорідненість русского языка з українською, та віддалити українську від польської)
Наприклад, "рок" порівнюють з українським "рік". Цвет з цвіт, який протиставляють kwiat (і чомусь не згадують "квіт"). Звезда з звізда (чомусь не зірка), якій протиставляють gwiazda. Звідкісь взяли слово "розбийник". Сполучення *dl (letadlo) вважають відсутнім в російській і українській - а що робити з ковадлом, свердлом, простирадлом, не кажучи вже про сідло та хоча б і про мітлу? Сполучення "дж" називають непритаманним українській, і нахабно пишуть "сижу", а не "сиджу".
Ѣ чомусь протиставляють українському "і", хоча це ж має бути відомий факт, що в середині 19-го століття, коли ѣ викидали з української абетки (одночасно з "ы" та "ъ"), вживання ѣ систематично замінили на "ї", а пізніше на "і". Це ж не просто у стелю подивились, а на базі нагального вживання. Тоді ще подивитись, як воно насправді промовлялось в давнину - "є" чи "ї".
Критикують, що назва порогів у списках Костянтина Порфирородного porch не означає "порог" з фрікативним "г", а альтернативне пояснення походження від германського foss "водоспад" для них ніяк не проблема!
Кажуть, в українській "взрывного г" немає. А звідки тоді ґрати та ґудзик? Тоді в російській "ф" немає.
Ганьба!
Наприклад, "рок" порівнюють з українським "рік". Цвет з цвіт, який протиставляють kwiat (і чомусь не згадують "квіт"). Звезда з звізда (чомусь не зірка), якій протиставляють gwiazda. Звідкісь взяли слово "розбийник". Сполучення *dl (letadlo) вважають відсутнім в російській і українській - а що робити з ковадлом, свердлом, простирадлом, не кажучи вже про сідло та хоча б і про мітлу? Сполучення "дж" називають непритаманним українській, і нахабно пишуть "сижу", а не "сиджу".
Ѣ чомусь протиставляють українському "і", хоча це ж має бути відомий факт, що в середині 19-го століття, коли ѣ викидали з української абетки (одночасно з "ы" та "ъ"), вживання ѣ систематично замінили на "ї", а пізніше на "і". Це ж не просто у стелю подивились, а на базі нагального вживання. Тоді ще подивитись, як воно насправді промовлялось в давнину - "є" чи "ї".
Критикують, що назва порогів у списках Костянтина Порфирородного porch не означає "порог" з фрікативним "г", а альтернативне пояснення походження від германського foss "водоспад" для них ніяк не проблема!
Кажуть, в українській "взрывного г" немає. А звідки тоді ґрати та ґудзик? Тоді в російській "ф" немає.
Ганьба!