біло.русь

[sashk0]

Білорусь - це мов Україна, тільки жорсткіше.
Україна, яка програла свою національну ідентичність «рускому міру».
З чистими вулицями, але без посмішок на обличчях перехожих.
З порядком та стабільністю утопленика, прикутого до бетонного блоку.
З патріотами, які не в змозі повернутися у власну країну.
З білоруською мовою, яка зустрічається на дороговказах частіше, ніж у живому спілкуванні, а на поодиноких носіїв з підозрою поглядають перехожі та міліціонери, мов на потенційних революціонерів.
Із злим Яником, без тупняка про «йолку», а із нахабною і впевненою брехнею у прямому ефірі.
Із всім тим, що чекатиме на нас, якщо ми таки здамо країну в міцні братні обійми Митного Союзу.

Нам пощастило - українське почуття гумору та безтолковість дозволяє нам вибирати таких же безтолкових лідерів, а потім висміювати їх, ненавидіти, глузувати, передражнювати, і врешті-решт позбуватися.
Нам пощастило - ми можемо вільно говорити рідною мовою і «качати права» на своїй землі.
Нам пощастило - зухвала непокора «старшому брату» пережила голодомори, розстріли та табори, і не дасть нам відступити.
Взагалі, нам багато в чому щастить. Найбільше - в тому, що попри всі негаразди Україна й досі тримається до купи.
Сподіваюсь, ми не згубимо свій талан. Час покаже.

Насправді, у Білорусі є чимало цікавого та хорошого:

• гостинні люди
• дешеві та чисті плацкартні вагони
• обов’язкові світловідбиваючі «флікери» для пішоходів у сільській місцевості
• широкі та чисті вулиці
• мільйони рублів зарплати
• рожеві жетончики у мінському метро
• дешеві та смачні молокопродукти
• акцизні марки у всіх напоїв, навіть безалкогольних
• «Оболонь біле нефільтроване»

*всі фото зроблені на Fuji X-E1 + Fujinon 18mm f/2