воскресное от Vitalii Chepynoga
Недільне (недовге)
В неділю в спортклуб нормальні люди обично не ходять. Тіпа, виходний все-таки. Ну якщо і ходять, то тіки дуже отвєтственні і відповідальні члєни общества. Як правило, це ті, хто дуже бурно провів п’ятницю і суботу. Прихвативши кусок четверга і середи, часто - разом з вівторком. Потім вони просипаються з утра і їм дуже стидно самим перед собою. Совість гложе їх до самого нутра... Ше вони дивляться на себе в зеркало і думають: блять, де ж взявся оцей дополнітєльний слой преса, я ж його не качав... І нахера мені вчора в три часа ночі понадобилися ті довбані профітролі. Особенно - двадцять третій і піісят сьомий, той шо після коньянка і морожина... Перед сауною... І потом вони рішають їхать в спортзал... Вираженія ліца у них при цьому точно таке, як у Олександра Матросова за секунду перед броском на фашистський дот... Або таке як у Добкіна на бордах... Тупоє, в общим вираженіє ліца...
В спортклубі вони роздягаються догола і, осторожно підкравшись, внізапно стають голими на віси... При цьому, треба обізатєльно сильно втянуть живот. Бо і дураку ясно, шо якшо втянуть живот, то віси це должні оцінить і показать менше ніж в реальності на 10 кілограм мінімум... Ну в неділю, віси обично сильно поламані і показують на 5 кілограм більше ніж ви важите... Такий у них паскудний характер... Потім люди встають з вісів і тяжело вздихають, і вираженіє ліца, з рішитєльного у них міняється на одухотворьонне, тіпа - “Жизнь - дірьмо”...
Потом вони сидять на лавці, одягають спортивну форму і псіхують із-за одишки і із-за того, шо носки остались дома. І ше із-за того, шо спортивні шорти ні з того ні з сього стали на два размєра менше... Мабуть, із-за неправильної і безотвєтствєнної стірки... Якшо до їх в цей момент підійти і спитать як діла, то вони знову вздихають і кажуть: “ой, не спрашивай”... Люди в такі моменти сильно некомунікабельні і краще їх вообше не трогать...
Потом вони стають на бігову дорожку і починають кудись іти... Перед цим вони включають телевізор і вдягають наушники... Вони дивляться в екран обрічьонно і ніяк не проявляють своїх емоцій... І даже непонятно шо вони в цей момент дивляться. То лі нарєзку з Чарлі-Чапліна, то лі отчьот з послєдньої антитерористичної операціїї в Краматорську... На ліце в них вираженіє всєлєнськой скорбі і первородного гріха человєчества... Після цієї голгофи вони беруть в руку гантелю і сідають з нею на лавку... І просто з нею сидять нєкоторе врем’я.... А потом уже ідуть в душ і з чуством сильно виполнєнного долга їдуть к друзям на дамбу...
На дамбі вони жруть плов і злоупотрєбляюь алкоголєм. Настроєнія при цьому сильно і рєзко улучшається і вони про себе думають: ех, блять, який я всьо-таки молодєц... І дєвушки вокруг вполнє пріємлімі, кстаті, піти скупаться, чи шо... І обично йдуть... Позіруя прі дєвушках, вони питаються “хуярить батерфляєм,” хотя со сторони це більше похоже на судороги пожилого тюлєня, якого кинули у воду с целью іскусственого утоплєнія... Коли їм сказать за столом: хвати обжираться, то вони іскрєннє возмущаються і кажуть: да ти чьо? - я сегодня два часа в зале отпахал...
Потом вони обично їдуть в баню, їдять профітролі і всячеські разностороннє развлікаються в прєдєлах разумного. Ше вони періодічеськи визивають банну обслугу і агресивно інтересуються: блять, ребята, да где коньяк, ви шо за ним в переяслав поехали?...
А утром вони знову йдуть в спортклуб. Втягують живіт і стають на віси... Потім вздихають і вдягають спортивну форму... І якшо їх в цей момент спитать: як діла? - То вони обично отвічають, піднімая на тебе винуваті глаза спаніеля: ой, не спрашівай... Ну лучче нічого не питать. Бо з утра в понеділок люди в спортклубі сильно некомунікабельні...
В неділю в спортклуб нормальні люди обично не ходять. Тіпа, виходний все-таки. Ну якщо і ходять, то тіки дуже отвєтственні і відповідальні члєни общества. Як правило, це ті, хто дуже бурно провів п’ятницю і суботу. Прихвативши кусок четверга і середи, часто - разом з вівторком. Потім вони просипаються з утра і їм дуже стидно самим перед собою. Совість гложе їх до самого нутра... Ше вони дивляться на себе в зеркало і думають: блять, де ж взявся оцей дополнітєльний слой преса, я ж його не качав... І нахера мені вчора в три часа ночі понадобилися ті довбані профітролі. Особенно - двадцять третій і піісят сьомий, той шо після коньянка і морожина... Перед сауною... І потом вони рішають їхать в спортзал... Вираженія ліца у них при цьому точно таке, як у Олександра Матросова за секунду перед броском на фашистський дот... Або таке як у Добкіна на бордах... Тупоє, в общим вираженіє ліца...
В спортклубі вони роздягаються догола і, осторожно підкравшись, внізапно стають голими на віси... При цьому, треба обізатєльно сильно втянуть живот. Бо і дураку ясно, шо якшо втянуть живот, то віси це должні оцінить і показать менше ніж в реальності на 10 кілограм мінімум... Ну в неділю, віси обично сильно поламані і показують на 5 кілограм більше ніж ви важите... Такий у них паскудний характер... Потім люди встають з вісів і тяжело вздихають, і вираженіє ліца, з рішитєльного у них міняється на одухотворьонне, тіпа - “Жизнь - дірьмо”...
Потом вони сидять на лавці, одягають спортивну форму і псіхують із-за одишки і із-за того, шо носки остались дома. І ше із-за того, шо спортивні шорти ні з того ні з сього стали на два размєра менше... Мабуть, із-за неправильної і безотвєтствєнної стірки... Якшо до їх в цей момент підійти і спитать як діла, то вони знову вздихають і кажуть: “ой, не спрашивай”... Люди в такі моменти сильно некомунікабельні і краще їх вообше не трогать...
Потом вони стають на бігову дорожку і починають кудись іти... Перед цим вони включають телевізор і вдягають наушники... Вони дивляться в екран обрічьонно і ніяк не проявляють своїх емоцій... І даже непонятно шо вони в цей момент дивляться. То лі нарєзку з Чарлі-Чапліна, то лі отчьот з послєдньої антитерористичної операціїї в Краматорську... На ліце в них вираженіє всєлєнськой скорбі і первородного гріха человєчества... Після цієї голгофи вони беруть в руку гантелю і сідають з нею на лавку... І просто з нею сидять нєкоторе врем’я.... А потом уже ідуть в душ і з чуством сильно виполнєнного долга їдуть к друзям на дамбу...
На дамбі вони жруть плов і злоупотрєбляюь алкоголєм. Настроєнія при цьому сильно і рєзко улучшається і вони про себе думають: ех, блять, який я всьо-таки молодєц... І дєвушки вокруг вполнє пріємлімі, кстаті, піти скупаться, чи шо... І обично йдуть... Позіруя прі дєвушках, вони питаються “хуярить батерфляєм,” хотя со сторони це більше похоже на судороги пожилого тюлєня, якого кинули у воду с целью іскусственого утоплєнія... Коли їм сказать за столом: хвати обжираться, то вони іскрєннє возмущаються і кажуть: да ти чьо? - я сегодня два часа в зале отпахал...
Потом вони обично їдуть в баню, їдять профітролі і всячеські разностороннє развлікаються в прєдєлах разумного. Ше вони періодічеськи визивають банну обслугу і агресивно інтересуються: блять, ребята, да где коньяк, ви шо за ним в переяслав поехали?...
А утром вони знову йдуть в спортклуб. Втягують живіт і стають на віси... Потім вздихають і вдягають спортивну форму... І якшо їх в цей момент спитать: як діла? - То вони обично отвічають, піднімая на тебе винуваті глаза спаніеля: ой, не спрашівай... Ну лучче нічого не питать. Бо з утра в понеділок люди в спортклубі сильно некомунікабельні...