весна
у мене нарешті справжня весна, така що накриває з головою, така що лежу і годинами дивлюся у відкрите вікно і слухаю на повторі одну пісню і не хочу вчитися, жодного дня більше не хочу сидіти в аудиторії, хочу подорожувати і вчитися у людей. така весна що я вчора на все забила і гуляла під дощем. нарешті, боже як давно не було але мабуть для мого ж виживання, нарешті все відчувається так гостро, хочеться плакати від краси і суму, можна дозволити доболіти і виплакати вже цей лютневий комок і почати помічати кольори яскраві і запахи і звуки, і не хочеться ні пити ні їсти ні курити а тільки вдихати це квітневе повітря на повні груди і завжди пам’ятати це відчуття, зупинити час і лежати під квітучою магнолією і ні про що не думати. я нарешті можу знову ні про що не думати, ще трохи і я зможу знову медитувати, хоча може мені й не треба, бо зараз все моє життя як медитація. я відсторонююся і спостерігаю за прекрасними людьми навколо, за щасливими парами, за фріками і заучками, і мені хочеться розчинитися у всій цій красі бо більше немає чого додати.
