Washington DC part I
я жахлива людина. пройшло вже більше місяця від вашингтона, взагалі-то пройшло півтора місяця, і взагалі сьогодні перше травня, і мені треба робити величезну купу роботи... і саме тому я нарешті зібралася поновити свій жж і розказати вам що до чого.
якщо мені не зраджує пам'ять то мій величний тиждень у вашингтоні відбувся 18-23 березня.
ох були деньки.
по-перше, сам вашингтон це просто взрив мозгов. по-друге, було сонячно і цвіли вишні.
по-третє, і це головне, там були мої друзі. там було сто дурнуватих флексів, четвертина яких була з україни, і частина з цієї четвертини зробила мій тиждень незабутнім.
значить, прилетіли ми в вашингтон, повели нас в newseum першим ділом. це музей преси з всім шо хочеш (можна записати відеосюжет "мы ведем прямой репортаж", доторкнутися до берлінської стіни, подивитися на уламки від теракту 9/11, подивитися на вид на капітолій, знайти свою країну на мапі вільної преси і т.д.)
нас водили в міністерство закордонних справ де ми слухали всяких послів до наших країн про те як все чудово розвивається. віяло брехнею тому було не дуже весело, але рятувало моє аристократичне оточення.
на фото: оля (бердянск), сонна я, жанна (чернівці), маша (магадан), паша (рівне), костя (івано-франківськ).
one love :)
потім нас водили всякими меморіалами, і приємна частина полягала... взагалі-то це все була одна сплошна приємна частина. ніхто не напрягав нас, але в той же час про кожен меморіал розповідали багато і цікаво (ну цим вже я вас не буду тривожити), світило сонце, ми сміялися і просто було добре.
на фото lincoln memorial, ололоша і я.
нас водили в ford's theater в якому колись застрелили лінкольна, і в якому нам показали дуже непоганий мюзикл про підписання декларації незалежності всім нам відомої країни.
наступний день був мій абсолютно улюблений день. він називався capitol hill day і полягав він в тому шо ми цілий-цілісінький день шурували собі по всьому capitol hill (ну а хто і по всьому вашингтончику :)) самі-самісінькі. у нас були зустрічі з сенаторами, представниками і т.д., а поміж тим в нас були пропуски на всі засідання сенату, палати представників, верховного суду і я не знаю чого ще. це просто не передати словами. по-перше, сам факт того шо ти йдеш собі і заходиш скрізь де хочеш (ну звичайно через 100500 security перевірок, але все одно!), і дивишся, і задаєш питання, і все тобі показують і розказують. по-друге все це місце абсолютно ідеальне і прекрасне оскільки було спроектоване і заплановане і - найголовніше - зроблене таким. по-третє, ти собі зі своїми друзями гуляєш національним молом, і невиховано кричиш українською.
і ще ти йдеш в середину цього прекрасного капітолія, і дивишся на всі ці красоти, і нарешті задовольняєш свій культурний голод який не дуже було чим задовольняти в твоєму краю одноповерхових прямокутних будинків останні вісім місяців.
ну а тепер мені доведеться перервати мій пост тому що жж не дозволяє мені опублікувати більше ніж скількись там фотографій. далі буде.
якщо мені не зраджує пам'ять то мій величний тиждень у вашингтоні відбувся 18-23 березня.
ох були деньки.
по-перше, сам вашингтон це просто взрив мозгов. по-друге, було сонячно і цвіли вишні.
по-третє, і це головне, там були мої друзі. там було сто дурнуватих флексів, четвертина яких була з україни, і частина з цієї четвертини зробила мій тиждень незабутнім.
значить, прилетіли ми в вашингтон, повели нас в newseum першим ділом. це музей преси з всім шо хочеш (можна записати відеосюжет "мы ведем прямой репортаж", доторкнутися до берлінської стіни, подивитися на уламки від теракту 9/11, подивитися на вид на капітолій, знайти свою країну на мапі вільної преси і т.д.)
нас водили в міністерство закордонних справ де ми слухали всяких послів до наших країн про те як все чудово розвивається. віяло брехнею тому було не дуже весело, але рятувало моє аристократичне оточення.
на фото: оля (бердянск), сонна я, жанна (чернівці), маша (магадан), паша (рівне), костя (івано-франківськ).
one love :)
потім нас водили всякими меморіалами, і приємна частина полягала... взагалі-то це все була одна сплошна приємна частина. ніхто не напрягав нас, але в той же час про кожен меморіал розповідали багато і цікаво (ну цим вже я вас не буду тривожити), світило сонце, ми сміялися і просто було добре.
на фото lincoln memorial, ололоша і я.
нас водили в ford's theater в якому колись застрелили лінкольна, і в якому нам показали дуже непоганий мюзикл про підписання декларації незалежності всім нам відомої країни.
наступний день був мій абсолютно улюблений день. він називався capitol hill day і полягав він в тому шо ми цілий-цілісінький день шурували собі по всьому capitol hill (ну а хто і по всьому вашингтончику :)) самі-самісінькі. у нас були зустрічі з сенаторами, представниками і т.д., а поміж тим в нас були пропуски на всі засідання сенату, палати представників, верховного суду і я не знаю чого ще. це просто не передати словами. по-перше, сам факт того шо ти йдеш собі і заходиш скрізь де хочеш (ну звичайно через 100500 security перевірок, але все одно!), і дивишся, і задаєш питання, і все тобі показують і розказують. по-друге все це місце абсолютно ідеальне і прекрасне оскільки було спроектоване і заплановане і - найголовніше - зроблене таким. по-третє, ти собі зі своїми друзями гуляєш національним молом, і невиховано кричиш українською.
і ще ти йдеш в середину цього прекрасного капітолія, і дивишся на всі ці красоти, і нарешті задовольняєш свій культурний голод який не дуже було чим задовольняти в твоєму краю одноповерхових прямокутних будинків останні вісім місяців.
ну а тепер мені доведеться перервати мій пост тому що жж не дозволяє мені опублікувати більше ніж скількись там фотографій. далі буде.