Начебто і дорослішаєш, а деякі речі стають все важчими і важчими для розуміння. От нащо людям оці побутові конфлікти побудовані на власних невдоволеннях, незадоволеностях та самозакоханих самоневпевненостях.
Зрозуміло, що люди будуть воювати між собою завжди. Та одна справа боротьба ідеологій та олігархічних кланів, коли одні ідуть у похід до Гробу господнього, грабуючи по дорозі міста. Інша ж справа, коли злість та знервованість від негараздів, у більшості випадків викликаних саме власною недосконалістю, як такою, та цілком об'єктивним невмінням чи то небажанням самовдосконалення, чи то просто бажанням не підкріпленим справою, вимішується у агресію до навколишніх.
Певно ж у негараздах наших, винуваті ми самі. Не винуватий ніхто окрім нас і у невмінні оцінювати, стримуватись, бути самокритичними. Лінь, страхи, не підкріплена гордість, заздрість, це лише ми.