два простенькі вірші
Уільям Тернер. "Янгол у сонячному світлі".
Марш
Ті синці, через які не можна спати
у дітей підвищена рухливість
двір на двір йшов ворога карати
бо за нами правда й справедливість.
Зміни мали бути і вони з`явились
з'ясувалося, що жінка теж товар
і достатньо трохи помилитись
як відплата перша зрада і хабар.
Але ж світ вдавався іншим.
Острови не треба відкривати
все відкрито, зроблено. Ще гірше,
це все можна навіть купувати.
І коли на пагорбах гукали
не роздумував і просто біг
бо вже знав, ще більше віддавали
і віддати мусив все, що міг.
Треба було зрозуміти і докупи сплести
стати більш розважливим і старшим
та все ж прошу, грай оркестре
ми заходимо у місто маршем.
Він
Чекав її, як вірний пес
на площах, у метро
і, якби вбили, то воскрес
та грів її хутром.
І як багато хто казав
у кожного свій шлях
він свій напевно б показав -
лежав в її очах.
А ночі стигли, зріли сни
вона по ним ходила
він забував, чий брат, чий син
хто шив йому вітрила.
Міста горіли, цар та мор
вже не служили прощі
а він, як завжди, все чекав
на станціях та площах.