От така вона столиця. З одного боку, десь у швах кишень, у які повїдалися залишки донецькогоо насіння та розсипаного тютюну, сидить відчуття "понаєхавшєго". З іншого боку, я зрозумів дещо. Аби жити тут щасливо, треба відчувати, любити місто, цінувати скарби, що розсипані навколо. Не знаю куди закине доля надалі, та вже знаю (на рівні початковому), який він цей Київ і знаю, що пізнавати та шукати його таким, який потрібен тобі - можна безкінечно і знаходити-знаходити новим.