От так от. © Ирина Майсак (Запорожье)
В дополнение к этому: http://saracinua.livejournal.com/4462655.html . Точнее - в противовес.
"Хочу доповнити замітку... Так, інформація для роздумів.
У п'ятницю, позавчора, моя дочка стала свідком події, що відбулася у центрі мого міста (майдан Волі, сквер). Людині, що йшла у своїх справах, стало зле. Чоловік зупинився, похитнувся, почав повільно сповзати на землю.
До нього кинулися зразу декілька перехожих, якась бабуся заголосила про "швидку". Дочку мою вразила реакція молодого хлопця, який вискочив на проїжджу частину, побачивши вдалині проблески маячків нової поліції, замахав руками, підстрибуючи повище, щоб помітили. Зразу ж з гучномовця поліцейської машини пролунало:"Водії, увага, прийміть вправо, зупиніться!".
Хлопець підбіг, сказав у чому справа. Водій екіпажу зразу ж побіг з ним, на ходу по рації викликаючи "швидку", а дівчина-коп, вхопивши з багажника машини санітарну скриньку, кинулася слідом. "Швидка" приїхала дісно швидко, дівчина вже привела до тями хворого, підклала йому під голову надувну пласку подушку, зміряла тиск.
Людину забрали до лікарні, а поліціянти передали на свій пульт повідомлення з прізвищем і адресою хворого, щоб сповістили по телефону близьких. От і все.
Вразило те, що люди зразу ж звертаються ЗА ДОПОМОГОЮ до нової поліції. А ті виконують свою роботу. Так багато верещали розумники про їхню непрофесійність... Вони дуже швидко вчаться, набуваючи цю професійність. А серце, бажання людям допомагати, а не карати й бути пугалом, у них є.
Звичайно, хтось "відсіється". Звичайно, помиляються. Але в скрутну або ж нестандартну хвилину людина буде шукати поглядом проблескові маячки поцейської машини, чи телефонувати їм, не боячись бути ними "захищеною по морді лиця"" так, як цей пан, про якого йшлося в замітці. От якось так... Отакє..."
"Хочу доповнити замітку... Так, інформація для роздумів.
У п'ятницю, позавчора, моя дочка стала свідком події, що відбулася у центрі мого міста (майдан Волі, сквер). Людині, що йшла у своїх справах, стало зле. Чоловік зупинився, похитнувся, почав повільно сповзати на землю.
До нього кинулися зразу декілька перехожих, якась бабуся заголосила про "швидку". Дочку мою вразила реакція молодого хлопця, який вискочив на проїжджу частину, побачивши вдалині проблески маячків нової поліції, замахав руками, підстрибуючи повище, щоб помітили. Зразу ж з гучномовця поліцейської машини пролунало:"Водії, увага, прийміть вправо, зупиніться!".
Хлопець підбіг, сказав у чому справа. Водій екіпажу зразу ж побіг з ним, на ходу по рації викликаючи "швидку", а дівчина-коп, вхопивши з багажника машини санітарну скриньку, кинулася слідом. "Швидка" приїхала дісно швидко, дівчина вже привела до тями хворого, підклала йому під голову надувну пласку подушку, зміряла тиск.
Людину забрали до лікарні, а поліціянти передали на свій пульт повідомлення з прізвищем і адресою хворого, щоб сповістили по телефону близьких. От і все.
Вразило те, що люди зразу ж звертаються ЗА ДОПОМОГОЮ до нової поліції. А ті виконують свою роботу. Так багато верещали розумники про їхню непрофесійність... Вони дуже швидко вчаться, набуваючи цю професійність. А серце, бажання людям допомагати, а не карати й бути пугалом, у них є.
Звичайно, хтось "відсіється". Звичайно, помиляються. Але в скрутну або ж нестандартну хвилину людина буде шукати поглядом проблескові маячки поцейської машини, чи телефонувати їм, не боячись бути ними "захищеною по морді лиця"" так, як цей пан, про якого йшлося в замітці. От якось так... Отакє..."