Дні чудовищ
Так якось виходить, що я кожного дня гуляю...вся така у вирі друзів і спілкування...а в душі пустка. тільки я її щойно відчула..а допоміг мені...але спочатку про вчорашнє.
Дуже душевно поговирили з Яною, моєю одногрупницею. Сиділи в Домі Легенд, пили каву з вишнівкою і говорили десь близько двох годин про її життя. я знову відчула себе потрібною...але ж я знаю, що тріпатися все одно вона буде з Зоряною...деколи бере жаль, що я так і не стала нікому найкращим другом, хоч і намагалася неодноразово...згадала цитату "дівчата завжди винять себе, а хлопці завжди винять дівчат". вона тут не зовсім в тему, просто я завжди поступаю так...може через це дурнувате почуття провини я не можу прожити нормальне яскраве життя? хто мені скаже?...менше з тим. пішли ми потім у Дзигу і у Музей ідей. В Дзизі досить цікава експозиція польських митців. картини правда не дуже, а от сукня з галстуків, різні вироби зі шматків печива, діорама і міні малюнки, які трактують відтінки слова "сука" нам сподобалися. а в Музеї Ідей була виставка сюрреалістичних та абстрактних малюнків і експонати комах, які могли б зявитися на нашій планеті через кілька років, якщо не покращиться екологічна ситуація. ось і перші мої космічні чудовища, як я їх охрестила.
а от сьогодні довелося зустрітися зі справжнім, реальним чудовищем. я поверталася з прогулянки додому. уже хвилин з десять падав конкретний дощ. тролейбуса не було. тільки я встигла подумати "які ж гостинні ці львівяни", як до мене підійшов чоловік із парасолею, хоч до цього він теж стояв і мок. він повертався з якоїсь гулянки, він вирішив втопити свої дні у алкоголі, цигарках та дівчатах, йому 40, хоча на вигляд не більше 28. а ще він божевільний. було в нього дві любові в житті. третю він зараз втрачає. а ті дві уже не повернуться. бо коли вони його кидали, він подарував їм пальці лівої руки. кожній по пальцю. я це бачила. мене це жахнуло неймовірно. і стало одразу ж цікаво - які демони володіють ним? не міфічні, а психологічні...хочу ще раз його побачити... от чи тільки зможу? все що я знаю - він розумний (видно по спілкуванню), Сергій, не служив, бо хворів туберкульозом, у нього син, якому 12 років, він божевільний і в нього є відео, як він ці пальці відрізав...чорт...це настільки жахливо...але от що він сказав - "Любов або є або нема. в нашому світі любили хіба 5% від сили. всі інші називають любовю пристрасть, потребу, ніжність цим словом. всі вони брешуть". сергій, я буду тебе памятати стільки, на скільки вистачить моєї хворої памяті. обіцяю.
Дуже душевно поговирили з Яною, моєю одногрупницею. Сиділи в Домі Легенд, пили каву з вишнівкою і говорили десь близько двох годин про її життя. я знову відчула себе потрібною...але ж я знаю, що тріпатися все одно вона буде з Зоряною...деколи бере жаль, що я так і не стала нікому найкращим другом, хоч і намагалася неодноразово...згадала цитату "дівчата завжди винять себе, а хлопці завжди винять дівчат". вона тут не зовсім в тему, просто я завжди поступаю так...може через це дурнувате почуття провини я не можу прожити нормальне яскраве життя? хто мені скаже?...менше з тим. пішли ми потім у Дзигу і у Музей ідей. В Дзизі досить цікава експозиція польських митців. картини правда не дуже, а от сукня з галстуків, різні вироби зі шматків печива, діорама і міні малюнки, які трактують відтінки слова "сука" нам сподобалися. а в Музеї Ідей була виставка сюрреалістичних та абстрактних малюнків і експонати комах, які могли б зявитися на нашій планеті через кілька років, якщо не покращиться екологічна ситуація. ось і перші мої космічні чудовища, як я їх охрестила.
а от сьогодні довелося зустрітися зі справжнім, реальним чудовищем. я поверталася з прогулянки додому. уже хвилин з десять падав конкретний дощ. тролейбуса не було. тільки я встигла подумати "які ж гостинні ці львівяни", як до мене підійшов чоловік із парасолею, хоч до цього він теж стояв і мок. він повертався з якоїсь гулянки, він вирішив втопити свої дні у алкоголі, цигарках та дівчатах, йому 40, хоча на вигляд не більше 28. а ще він божевільний. було в нього дві любові в житті. третю він зараз втрачає. а ті дві уже не повернуться. бо коли вони його кидали, він подарував їм пальці лівої руки. кожній по пальцю. я це бачила. мене це жахнуло неймовірно. і стало одразу ж цікаво - які демони володіють ним? не міфічні, а психологічні...хочу ще раз його побачити... от чи тільки зможу? все що я знаю - він розумний (видно по спілкуванню), Сергій, не служив, бо хворів туберкульозом, у нього син, якому 12 років, він божевільний і в нього є відео, як він ці пальці відрізав...чорт...це настільки жахливо...але от що він сказав - "Любов або є або нема. в нашому світі любили хіба 5% від сили. всі інші називають любовю пристрасть, потребу, ніжність цим словом. всі вони брешуть". сергій, я буду тебе памятати стільки, на скільки вистачить моєї хворої памяті. обіцяю.