Дитячий садок)
Сьогодні видався день якийсь такий напрочуд дитячий...принаймні перша його половина. я ще дома, тому мушу ходити з матірю в церкву на всякі там відправи...ну і сьогодні був знов якийсь такий день, але я відволікалася тим, що спостерігала за дівчинкою в білому платтячку. вона була така красива, маленька, ніжна, невинна...аж захотілося її фотографувати) але коли вже вийшла я з церкви, то побачила, що моя "модель" бігає з хлопчиком і грає в доганялки..) виріщила не псувати їм "малину")
коли ішла на здибанку з подругою-журналісткою, зустріла ватагу хлопчаків..всі з автоматами (стандартне виховання чоловіка у сучасному суспільстві, ех..), крім одного. він біг за іншими в хвості з палицею, просто перемотаною скотчем...я подумала, що от яка ж у цьому світі несправедливість все таки у матеріально-соціально-класовому поділі людей... скоріше за все, це я вловила його думки...цікаво, що він відчуває під час таких от забав...заздрість? злість на власних батьків, які не можуть чи не хочуть купити йому автомат? байдужість?...
а ще сьогодні наново вчилася довіряти. виявляється, виставити свою шию під чиїсь пальці, відчувати, як перетікає життя і тепло з тіла в тіло, знати, що в цьому божевільному світі може статися що завгодно, що зараз ти беззахисний як ніколи і тебе у будь-яку секунду можуть придушити, мов кошеня...але в цьому плані ти занадто передбачуваний...і це добре...напевно...бо я ж тобі довіряю...
коли ішла на здибанку з подругою-журналісткою, зустріла ватагу хлопчаків..всі з автоматами (стандартне виховання чоловіка у сучасному суспільстві, ех..), крім одного. він біг за іншими в хвості з палицею, просто перемотаною скотчем...я подумала, що от яка ж у цьому світі несправедливість все таки у матеріально-соціально-класовому поділі людей... скоріше за все, це я вловила його думки...цікаво, що він відчуває під час таких от забав...заздрість? злість на власних батьків, які не можуть чи не хочуть купити йому автомат? байдужість?...
а ще сьогодні наново вчилася довіряти. виявляється, виставити свою шию під чиїсь пальці, відчувати, як перетікає життя і тепло з тіла в тіло, знати, що в цьому божевільному світі може статися що завгодно, що зараз ти беззахисний як ніколи і тебе у будь-яку секунду можуть придушити, мов кошеня...але в цьому плані ти занадто передбачуваний...і це добре...напевно...бо я ж тобі довіряю...