Купа лівої інфи.
Отож я була в селі. щоб хоч трохи відволіктися вела для себе ЖЖ в текстовому документі. а зараз його кидаю все одразу в одну купу. хто хоче - розгрібайте) приємного длубання)
15.08.2010
Просто приголомшливий день! З самого початку..в кінці він правда трохи зіпсувався…ну але як то кажуть «не святі горшки ліплять», але про все по порядку.
Я була на пікніку з нагоди Дня народження одного метрівця. Спочатку нас узагалі було лише двоє, але потім підбилася подруга винуватця свята, дівчинка з пандою і ще один метрівець. Але суть навіть не в кількості людей. Ми дуже класно посиділи біля озера в високій траві. Поговорили про релігію, книги, фільми…може я знов невідомо чого шукаю, але наші життя з метрівцем А. настільки схожі…перебування в церкві тривалий період а потім відхід від стандартного мислення, ми купуємо книги з поезією, ми не любимо повертатися додому, ми стрижемся, коли бажаємо втекти від набутого негативного досвіду. Жаль, що в мене нема контакту з цією людиною більш стійкого..я б з радістю з ним поспілкувалася…може б зрозуміла щось у собі…але менше з тим)
А потім ми пішли на мафію. В один момент мені захотілося звідти втекти - всі незнайомі люди, дівчинка з Пандою теж уже далеко від мене…не зважаючи на це, цікавість усе таки взяла гору над страхом. Мені сподобалася гра, я б залюбки зіграла ще, правда от через те, що грала вперше і ще й добре правил не знала зіпсувала гру…для лідера не може бути нічого гіршого за поразку колективу, спричинену ним… аж до кінця дня мучилася цією подією…
В ході розмови на пікніку виплив фільм «Догвіль». В мене він виявився на компі, але на жаль лише половина( іншу половину я колись по дурості видалила…тепер хочу його обов’язково додивитися. Фільм всі дії якого відбуваються в одній кімнаті, що зветься містом з жителями, законсервованими до неможливості виявися надзвичайно цікавим у плані людських стосунків і символічності деяких деталей. Порадив його знову ж таки метрівець А.)
Теги: природа, фільми, мафія
16.08.2010
Ну от я і в довгожданому селі. Це звучить напевно дивно, але я вже так давно хотіла на природу…думала, що вона мене вилікує. Може то так і буде, але поки що мене туди не пускають. Село, це десь такий же «Догвіль»…тут всі все про всіх знають, займаються пліткуванням про молодь особливо. Вітаючись, ти повинен сказати «Слава Ісусу Христу». Зате я вже ходила босою по бурянах…хотілося ще сісти на них, але мати мене б не зрозуміла…я їй спробувала пояснити чому я хочу на природу. Вона сказала, але ж не працювати тут. Висновок: «Кожен з нас говорить про те, що йому болить і жоден не слухає іншого». Мені трохи шкода, що рідна мати мене не розуміє..я її просто уже давно не хочу розуміти…хоча не так. Я її знаю. Прекрасно знаю, що їй треба подати у тій чи іншій ситуації…просто деколи це набридає і я показую зуби…але це вже особисте.
Зате я тут кожного дня п*ю молоко. Вивезла три тачки щебеню і принесла три відра води. Умудрилася натерти і лопнути мозоль за кілька годин роботи на городі…дивним чином фізична праця мені подобається..звісно в маленьких дозах)) просто хотілося уже втекти від цього інформаційного потоку… тиждень без інтернету..блаженство)
Дуже класно було ввечері спостерігати як пагорби, вкриті лісом закутуються в димку, як летить лелека, як цвіте будяк. А ще тут є дуже миле собача, їй нема ще й року, вона дуже любить зі мною гратися, лиже руки.
О десятій годині вечора я вже вирубилася. Ще хотіла подивитися фільм (Малхолланд драйв) - його радила Юліана - богиня кінематографа (для мене))). Але просто заснула перед ноутом. І потім вже ледь змусила себе допхатися до ліжка…ммм СОН….)
Теги: природа, фільми, село
17.08.2010
Скоріше за все, я пишу ці пости тільки для себе, щоб просто не забути в один прекрасний момент як все виглядало у цій хаті… вона для мене типово-сільська. На підлозі купа довоєнних тканих доріжок, по стінах образи, на ліжках гори вишитих подушок і рушників. Є одна кімната, у якій ніхто не живе…вона по-своєму особлива - там є таке старезне радіо, в народі зване «брехунець») воно передає тільки одну передачу - «На хвилях національного радіо». Там співає Таїсія Повалій і якісь там хори. Мене убила реклама. Текст: «Це не тільки реклама, а й корисна інформація тим, у кого проблеми зі спиною…і т.д.». я валялася зі сміху. Ще в цій кімнаті є криве дзеркало, яке я ніколи не любила і піч, на якій я завжди ховалася, коли була маленька… а ще мамина фотографія в дитинстві. Візуально ми таки чимось схожі. А ще я побачила мамин портрет в молодості - спокуслива така красуня була..))) а ще як згадати, що тоді фотошопу не було, і портрет відображав жорстоку правду життя…жаль, що вона так і не змогла нікому ту красу подарувати.
Є дві речі які я б хотіла забрати з собою. Стара радіола, бо з нею класно фотографувати. Тема то забита до неможливості, але може я б ще щось придумала. Інша річ - старезна праска, ще з тих, в які колись вугілля закладали, щоб можна було прасувати. Обидва предмети важкі і громіздкі, непомітно я їх не вивезу..а жаль..)
Дні тут схожі один на одного, одноманітна робота копання картоплі, носіння води, готування їжі, до якої час від часу додається прибирання дому і т.п.
Зрозуміла чому хотіла на природу. Зелений колір заспокоює. Я підсвідомо шукала внутрішнього спокою.
Подивилася фільм Малхолланд драйв - нічого не зрозуміла, крім того тільки знову почалася панічно боятися темряви. У мене ця фішка давно вже, ще з дитинства напевно, але коли я в селі, то мені стає чомусь страшніше… може тому, що тут більше простору для містики?
Теги: природа, село, фільми, пам'ять
18.08.2010
Ну, сьогодні був уже трохи цікавіший день! Снився цікавий сон, з боку він був схожий на фільм. А ще я була в місці, у якому вже була двічі колись у снах…це доволі дивно.
Я знайшла за ліжком скелет чогось незрозумілого. Миша то не може бути, бо на черепі здається є дзьоб, але ніякий пташок не повинно було б бути в нас у хаті… хотіла б його непомітно покласти в якусь коробочку з ватою і вивезти… трохи сумніваюся - якщо це якась магія то не бажано це робити…але так хочеться мати той скелет…зрештою, все залежить від віри в людини. Я вірю в паранормальне, але вважаю себе здатною захиститися на належному рівні…а поки що скелет лежить за ліжком)
Я вже перестала рахувати відра - їм нема кінця здається. Я вже ледь пересуваюся, але це прекрасно - фізична втома не дає мені думати про щось інше. Цього я й хотіла. Очиститися певною мірою.
Побачила подругу, яку не бачила два роки. Вона трохи змінилася, я теж…було про що поговорити. Все таки самостійне життя змінює людину…
А ще на мене сьогодні ледь не напав бичок, але ми порозумілися)
Теги: сон, село, стосунки
19.08.2010
Сьогодні одне з релігійних свят, тому більшість чоловіків села не працюють, бо п’ють, а жінки ідуть до церкви. Я, як фотограф витягнула собі з цього вигоду - пофотографувала дітей, нарядно вдягнених з такого приводу. Одну дівчинку в білому я «пасла» протягом усього релігійного відправлення…а ле вона того варта - в неї прекрасні очі і веснянки. Найголовніше те, що вона вже знає собі ціну - це читається в її обличчі, в її посмішці…така собі маленька леді) а ще фотографувала свою подругу в саду, до якої ходила вчора в гості. Вийшли непогані фото. Вона мене теж класно зазнімкувала з яблуком… чимось мене так притягує та світлина….
Питання дня: «А де жили лелеки, коли ще не було стовпів?»
Теги: село, фотографія, релігія
20.08.2010
Сьогодні нічого особливого не сталося. Десять годин провозилася в городі. Зрозуміла нарешті, що прийшла осінь, дивлячись як ми викопуємо картоплю…якось так особливо повіяло сумом від порожнього городу. Ще я сьогодні сиділа вранці на землі, підігнувши під себе ноги і дивлячись на сонце…було дуже приємно, як і тоді, коли говорила з липою і шипшинами, хоча вони зовсім різні за характерами.
А ще сьогодні написалася проза після довгої-довгої перерви. Такий собі колоритний нарис, маленький відбиток цього села. Може він і не вартий уваги, але що є то є; твір народився, він в мені органічно склався і його треба було випустити, щоб він не став певним тромбом у текстообігу в моїй голові)
Читаю «Таємницю» Андруховича. Це ніби його автобіографія, викладена в формі інтерв’ю. досить цікаво, я тепер переосмислюю історію нашої країни загалом і літератури зокрема. Завжди є місце для відкриттів у житті. Така персоніфікована історія мені набагато більше до смаку, ніж сухі дати.
Теги: природа, село, твори
21.08.2010
Я зла. Тупо фізична праця. Тут не тягне нет, нема навіть жодної сраної бібліотеки, щоб знайти тлумачення невідомих слів з бегбедерівського «Романтичного егоїста». Єдина розвага - грати з матір’ю в асоціації. Дойшли до слова «християнство»…ну і що тут скажеш…ех. Зате докопали нарешті ту чортову картоплю. Можете мене привітати. І навіть двічі - у мене три тижні. Така собі загадкова цифра…мдя…
Теги: село, релігія, стосунки
22.08.2010
«Був рок-ен-рол, привітався та пішов»
Отакий і мій день був, привітався і пішов. Нічого вартісного крім щоденної півгодинної розмови з тобою. Мене як завжди ламає. Але тут зовсім не та атмосфера, щоб дописувати твір, розпочатий у Львові. Бездарне закінчення дня. Барометр мого емоційного стану, прямо пропорційно залежний від доз опромінення твоїм голосом зараз на позначці «Ховайтесь всі в жито!!! Гряде буря…». Добре, що я лягаю спати. Сон все перетравить. А ще мій цинізм.
15.08.2010
Просто приголомшливий день! З самого початку..в кінці він правда трохи зіпсувався…ну але як то кажуть «не святі горшки ліплять», але про все по порядку.
Я була на пікніку з нагоди Дня народження одного метрівця. Спочатку нас узагалі було лише двоє, але потім підбилася подруга винуватця свята, дівчинка з пандою і ще один метрівець. Але суть навіть не в кількості людей. Ми дуже класно посиділи біля озера в високій траві. Поговорили про релігію, книги, фільми…може я знов невідомо чого шукаю, але наші життя з метрівцем А. настільки схожі…перебування в церкві тривалий період а потім відхід від стандартного мислення, ми купуємо книги з поезією, ми не любимо повертатися додому, ми стрижемся, коли бажаємо втекти від набутого негативного досвіду. Жаль, що в мене нема контакту з цією людиною більш стійкого..я б з радістю з ним поспілкувалася…може б зрозуміла щось у собі…але менше з тим)
А потім ми пішли на мафію. В один момент мені захотілося звідти втекти - всі незнайомі люди, дівчинка з Пандою теж уже далеко від мене…не зважаючи на це, цікавість усе таки взяла гору над страхом. Мені сподобалася гра, я б залюбки зіграла ще, правда от через те, що грала вперше і ще й добре правил не знала зіпсувала гру…для лідера не може бути нічого гіршого за поразку колективу, спричинену ним… аж до кінця дня мучилася цією подією…
В ході розмови на пікніку виплив фільм «Догвіль». В мене він виявився на компі, але на жаль лише половина( іншу половину я колись по дурості видалила…тепер хочу його обов’язково додивитися. Фільм всі дії якого відбуваються в одній кімнаті, що зветься містом з жителями, законсервованими до неможливості виявися надзвичайно цікавим у плані людських стосунків і символічності деяких деталей. Порадив його знову ж таки метрівець А.)
Теги: природа, фільми, мафія
16.08.2010
Ну от я і в довгожданому селі. Це звучить напевно дивно, але я вже так давно хотіла на природу…думала, що вона мене вилікує. Може то так і буде, але поки що мене туди не пускають. Село, це десь такий же «Догвіль»…тут всі все про всіх знають, займаються пліткуванням про молодь особливо. Вітаючись, ти повинен сказати «Слава Ісусу Христу». Зате я вже ходила босою по бурянах…хотілося ще сісти на них, але мати мене б не зрозуміла…я їй спробувала пояснити чому я хочу на природу. Вона сказала, але ж не працювати тут. Висновок: «Кожен з нас говорить про те, що йому болить і жоден не слухає іншого». Мені трохи шкода, що рідна мати мене не розуміє..я її просто уже давно не хочу розуміти…хоча не так. Я її знаю. Прекрасно знаю, що їй треба подати у тій чи іншій ситуації…просто деколи це набридає і я показую зуби…але це вже особисте.
Зате я тут кожного дня п*ю молоко. Вивезла три тачки щебеню і принесла три відра води. Умудрилася натерти і лопнути мозоль за кілька годин роботи на городі…дивним чином фізична праця мені подобається..звісно в маленьких дозах)) просто хотілося уже втекти від цього інформаційного потоку… тиждень без інтернету..блаженство)
Дуже класно було ввечері спостерігати як пагорби, вкриті лісом закутуються в димку, як летить лелека, як цвіте будяк. А ще тут є дуже миле собача, їй нема ще й року, вона дуже любить зі мною гратися, лиже руки.
О десятій годині вечора я вже вирубилася. Ще хотіла подивитися фільм (Малхолланд драйв) - його радила Юліана - богиня кінематографа (для мене))). Але просто заснула перед ноутом. І потім вже ледь змусила себе допхатися до ліжка…ммм СОН….)
Теги: природа, фільми, село
17.08.2010
Скоріше за все, я пишу ці пости тільки для себе, щоб просто не забути в один прекрасний момент як все виглядало у цій хаті… вона для мене типово-сільська. На підлозі купа довоєнних тканих доріжок, по стінах образи, на ліжках гори вишитих подушок і рушників. Є одна кімната, у якій ніхто не живе…вона по-своєму особлива - там є таке старезне радіо, в народі зване «брехунець») воно передає тільки одну передачу - «На хвилях національного радіо». Там співає Таїсія Повалій і якісь там хори. Мене убила реклама. Текст: «Це не тільки реклама, а й корисна інформація тим, у кого проблеми зі спиною…і т.д.». я валялася зі сміху. Ще в цій кімнаті є криве дзеркало, яке я ніколи не любила і піч, на якій я завжди ховалася, коли була маленька… а ще мамина фотографія в дитинстві. Візуально ми таки чимось схожі. А ще я побачила мамин портрет в молодості - спокуслива така красуня була..))) а ще як згадати, що тоді фотошопу не було, і портрет відображав жорстоку правду життя…жаль, що вона так і не змогла нікому ту красу подарувати.
Є дві речі які я б хотіла забрати з собою. Стара радіола, бо з нею класно фотографувати. Тема то забита до неможливості, але може я б ще щось придумала. Інша річ - старезна праска, ще з тих, в які колись вугілля закладали, щоб можна було прасувати. Обидва предмети важкі і громіздкі, непомітно я їх не вивезу..а жаль..)
Дні тут схожі один на одного, одноманітна робота копання картоплі, носіння води, готування їжі, до якої час від часу додається прибирання дому і т.п.
Зрозуміла чому хотіла на природу. Зелений колір заспокоює. Я підсвідомо шукала внутрішнього спокою.
Подивилася фільм Малхолланд драйв - нічого не зрозуміла, крім того тільки знову почалася панічно боятися темряви. У мене ця фішка давно вже, ще з дитинства напевно, але коли я в селі, то мені стає чомусь страшніше… може тому, що тут більше простору для містики?
Теги: природа, село, фільми, пам'ять
18.08.2010
Ну, сьогодні був уже трохи цікавіший день! Снився цікавий сон, з боку він був схожий на фільм. А ще я була в місці, у якому вже була двічі колись у снах…це доволі дивно.
Я знайшла за ліжком скелет чогось незрозумілого. Миша то не може бути, бо на черепі здається є дзьоб, але ніякий пташок не повинно було б бути в нас у хаті… хотіла б його непомітно покласти в якусь коробочку з ватою і вивезти… трохи сумніваюся - якщо це якась магія то не бажано це робити…але так хочеться мати той скелет…зрештою, все залежить від віри в людини. Я вірю в паранормальне, але вважаю себе здатною захиститися на належному рівні…а поки що скелет лежить за ліжком)
Я вже перестала рахувати відра - їм нема кінця здається. Я вже ледь пересуваюся, але це прекрасно - фізична втома не дає мені думати про щось інше. Цього я й хотіла. Очиститися певною мірою.
Побачила подругу, яку не бачила два роки. Вона трохи змінилася, я теж…було про що поговорити. Все таки самостійне життя змінює людину…
А ще на мене сьогодні ледь не напав бичок, але ми порозумілися)
Теги: сон, село, стосунки
19.08.2010
Сьогодні одне з релігійних свят, тому більшість чоловіків села не працюють, бо п’ють, а жінки ідуть до церкви. Я, як фотограф витягнула собі з цього вигоду - пофотографувала дітей, нарядно вдягнених з такого приводу. Одну дівчинку в білому я «пасла» протягом усього релігійного відправлення…а ле вона того варта - в неї прекрасні очі і веснянки. Найголовніше те, що вона вже знає собі ціну - це читається в її обличчі, в її посмішці…така собі маленька леді) а ще фотографувала свою подругу в саду, до якої ходила вчора в гості. Вийшли непогані фото. Вона мене теж класно зазнімкувала з яблуком… чимось мене так притягує та світлина….
Питання дня: «А де жили лелеки, коли ще не було стовпів?»
Теги: село, фотографія, релігія
20.08.2010
Сьогодні нічого особливого не сталося. Десять годин провозилася в городі. Зрозуміла нарешті, що прийшла осінь, дивлячись як ми викопуємо картоплю…якось так особливо повіяло сумом від порожнього городу. Ще я сьогодні сиділа вранці на землі, підігнувши під себе ноги і дивлячись на сонце…було дуже приємно, як і тоді, коли говорила з липою і шипшинами, хоча вони зовсім різні за характерами.
А ще сьогодні написалася проза після довгої-довгої перерви. Такий собі колоритний нарис, маленький відбиток цього села. Може він і не вартий уваги, але що є то є; твір народився, він в мені органічно склався і його треба було випустити, щоб він не став певним тромбом у текстообігу в моїй голові)
Читаю «Таємницю» Андруховича. Це ніби його автобіографія, викладена в формі інтерв’ю. досить цікаво, я тепер переосмислюю історію нашої країни загалом і літератури зокрема. Завжди є місце для відкриттів у житті. Така персоніфікована історія мені набагато більше до смаку, ніж сухі дати.
Теги: природа, село, твори
21.08.2010
Я зла. Тупо фізична праця. Тут не тягне нет, нема навіть жодної сраної бібліотеки, щоб знайти тлумачення невідомих слів з бегбедерівського «Романтичного егоїста». Єдина розвага - грати з матір’ю в асоціації. Дойшли до слова «християнство»…ну і що тут скажеш…ех. Зате докопали нарешті ту чортову картоплю. Можете мене привітати. І навіть двічі - у мене три тижні. Така собі загадкова цифра…мдя…
Теги: село, релігія, стосунки
22.08.2010
«Був рок-ен-рол, привітався та пішов»
Отакий і мій день був, привітався і пішов. Нічого вартісного крім щоденної півгодинної розмови з тобою. Мене як завжди ламає. Але тут зовсім не та атмосфера, щоб дописувати твір, розпочатий у Львові. Бездарне закінчення дня. Барометр мого емоційного стану, прямо пропорційно залежний від доз опромінення твоїм голосом зараз на позначці «Ховайтесь всі в жито!!! Гряде буря…». Добре, що я лягаю спати. Сон все перетравить. А ще мій цинізм.