(no subject)
"Ні дня без рядка," - сказав колись Пліній Старший. а в мене останнім часом виходить ні дня без статті. і я з того безмежно щаслива. нарешті я привела в порядок свій внутрішній світ, відповіла собі на багато спірних питань...в цьому мені допоміг Кундера - як завжди книги приходять до мене тоді, коли потрібно і кажуть те, що якраз маю почути. тепер і в мені поселилася нестерпна ллегкість буття. є стільки всього, про що хотілося б розповісти, стільки маленьких шрихів кожного дня, який дарує весна...але не хочу перетворювати цей пост на вінегрет (хоча щось приблизно таке твориться у мене в голові:)
просто
зелена трава і краплі на гілках дерев - це так хвилююче. це освіжає і надихає.
вулиці Львова...вони таємничі похмурі і вузенькі...якраз такі, щоб у них не розминулися двоє.
опівнічні вокзали...і легка втома...і туга за тим, що у своєму житті набагато більше проводжаю ніж зустрічаю...навіть не кажу вже про те, щоб мене проводжали чи зустрічали - таких випадків одиниці.
але я знову можу творити, оперувати словом, посміхатися....і просто жити...нікому не належати і навіть цього не бажати...блакитне небо приносить спогади, спокій і умиротворення. коли нічого не хочеш. коли розумієш, що всі твої бажання - це марність. тоді просто зливаєшся з роботою, яку обожнюєш, з природою, яка приймає як матір ...блакитне небо плаче кольором твоїх очей. "в місті знову дощ" Львів - українська Британія...
просто
зелена трава і краплі на гілках дерев - це так хвилююче. це освіжає і надихає.
вулиці Львова...вони таємничі похмурі і вузенькі...якраз такі, щоб у них не розминулися двоє.
опівнічні вокзали...і легка втома...і туга за тим, що у своєму житті набагато більше проводжаю ніж зустрічаю...навіть не кажу вже про те, щоб мене проводжали чи зустрічали - таких випадків одиниці.
але я знову можу творити, оперувати словом, посміхатися....і просто жити...нікому не належати і навіть цього не бажати...блакитне небо приносить спогади, спокій і умиротворення. коли нічого не хочеш. коли розумієш, що всі твої бажання - це марність. тоді просто зливаєшся з роботою, яку обожнюєш, з природою, яка приймає як матір ...блакитне небо плаче кольором твоїх очей. "в місті знову дощ" Львів - українська Британія...