Камені і вода

[sangitemptation]

 Майже три тисячі років тому вона підіймала камені у повітря, щоб потім їх знову опустити додолу. Інколи вантаж вислизав із її пальців і, змінюючи наперед визначену траєкторію руху, плюхався у воду, по якій вона простувала. Вона не переймалася. Своїми довгими пальцями обмацувала дно, знаходячи різний непотріб - перстені колишніх коханців, незвичні монетки, шматки кораблів із титаніків чи недороблених пурпурових вітрил. Камені траплялися рідко. Інколи її пучки уже настільки зморщувалися від води, що нагадували шкіру 90-річної старої. однак, уже в останній момент, перед тим, як їй прагнулося витягнути руку з води, таки намацувався камінець. Здебільшого, то були боги (курячі, чи які вони там іще бувають). Вона любила свою роботу, дарма що перебувала у вигнанні дуже багато років. їй не потрібні були люди для того, щоб зрозуміти суть життя і смерті. Зовсім ні. Тільки вода і камені. Камені у воді. Краплі на камінні, що зблискують у світанковому світлі. І все.

*я не пам*ятаю коли і де я написала цей текст. тобто, коли мною хтось написав цю мініатюру. я ні на секунду не задумувалася над потрібними словами...жаль, що таке буває дууууже рідко.