Катерина Бабкіна

[sangitemptation]

Жінка

Вона
Вийшла палити за двері твоєї кімнати
до вікна, за яким вулиця,
до вікна, за яким навіть опівночі не вгавають кроки,
до вікна,
за яке так нестримно тікають її очі.
Вона чимось подібна на ляльку -
очима, волоссям, зростом,
спідницею у клітинку.
Здається, в моєї ляльки була така спідниця,
а може,
мені лише хотілося,
щоб була.
Слухай, вона ж доросла.
Вона дивиться як доросла і
як доросла тримає свою цигарку.
Це ж до її волосся
ніколи не чіпляються павутинки -
навіть надворі,
навіть наприкінці вересня.
Це ж до підошов її черевиків
ніколи не липне жуйка?
Вона навіть двері за собою причинила тихо.
Знаєш, а ми ж ніколи
не причиняємо так дверей -
ти у свої двадцять,
я у свої дев’ятнадцять -
а вона причинила тихо.
А може,
Щойно вона кохалася з тобою,
дарма що за тебе старша.
Причинила ж вона тихо двері,
щоб не злякати сну,
не порушити ритму дихання,
не пустити диму в кімнату.
До неї напевне навіть не береться застуда,
і також не береться засмага,
і палить вона повільно.
Слухай,
то може це і є запорука
бути до тебе настільки близько,
щоб причиняти твої двері тихо,
щоб причиняти тихо саме твої двері?
Втім, може просто вона твоя мати.

*просто вразив вірш...в неї ще дуже багато класних, рекомендую переглянути
http://ex77.narod.ru/babkina.htm
http://samvydav.64online.ru/index.php?lang=u&page=print&material_id=108812
деякі вірші дублюються, але перечитувати їх - саме задоволення...