У Гавані, вночі
У Гавані, вночі
Зимовий вітер бив з моря і Пляченко застебнув ґудзики на піджаку. Білий костюм - одна з небагатьох речей, що залишилася в нього від старих часів.
На Прадо було напівтемно. Вітер ганяв недокурки та уривки газет. Пляченко пригадав, як тут було років п'ять тому: шикарні автомобілі, яскраві вогні, ошатна публіка на променаді посеред бульвару. Грав джаз... Де це тепер?
Пляченко звернув на Малекон і пішов уздовж моря. Хвилі били о беріг, виливалися на асфальт.
Раптом він почув пісню. Десь у сутінках дівочий голос виводив: "Їхали козаки із Січі до дому, підманули Галю, забрали з собою..." Пляченко не повірив своїм вухам.
Дівчина стояла на набережній і дивилася на море.
- Вибачте, - сказав Пляченко, - Ви є українка?
- Да... Тобто, так... - дівчина здивовано подивилася на незнайомця. - А Ви? Ви також?
- І я... Татко був українець, та й мамка була українкою. То й я є українець... - він старанно підбирав слова. Вже багато років він не розмовляв рідною мовою. - А Ви з Києва?
- Ні, з Полтави...
- О! То є дуже знано! Мої батьки також були з Полтави.
- А Ви?
- А я вже тут народжений. Майже кубанець.
- Тобто з Кубані?
- Та ні ж, звідси, з Куби! Мій тато був генералом УНР.
- А що таке УНР?
- Українська Народня Республіка. Її потім захопили большевики. Тато з ними бився.
- То Ваш тато був білим?
- Так, в нього була біла шкіра. Та й в мами була біла шкіра.
- Я має на увазі, з Білої Армії. Адже Ви сказали, що Ваш тато бився з більшовиками. Значить він був за царя.
- Та що Ви! - здивувався Пляченко. - Він був патріот. У ті роки...
Несподівано для себе, Пляченко почав розповідати незнайомці історію визвольних змагань. Вона слухала уважно, інколи ставила питання. Все це було для неї нове.
Вони йшли нічними вулицями і говорили. Коротеньким провулком перейшли з Малекона до Сан Лазаро, а звідти - на Сан Франциско.
Біля одного з будинків Пляченко зупинився.
- Тут є моя хата. Хочете зайти?
Вони піднялися на другий поверх.
- Комуналка? - спитала дівчина, оглядаючи квартиру.
- Вибачте?
- Квартира на багато сімей?
- То була моя власність. Але після революції Кастро все відібрав та заселив інших. А мені залишив одну кімнату.
Кімната була затишна. Пляченко увімкнув світло.
Тільки тепер роздивився дівчину. Було їй років 22 і була вона гарна. На ній була совіцька воєнна форма.
- Ви офіцерка?
- Льотчиця... - відповіла дівчина. - Це дуже цікаве, те що Ви розповіли. Я зовсім нічого не знала про УНР, про гетьмана...
- В Вас були совітські підручники, - сказав Пляченко. Він увімкнув магнітофон - ще одну пам'ятку дореволюційного життя.
- Хто це співає?
- Карлос Гардель. То є аргентинське танго. Трохи старомодне...
- Мені подобається.
- Хочете рому?
Пляченко дістав з шухляди пляшку темного Бакарді - тепер таке не дістати. Пляченко тримав її для особливих випадків - ось як тепер.
Вони випили. Потім ще.
- Це краще від горілки... - сказала дівчина. - Потанцюємо?
Вона не вміла танцювати танго. Натомість в них вийшло щось подібне на вальс. Вони притулилися одне до одного. Під військовою формою Пляченко відчував тепло її тіла. Він погладив їй спину. Вона його поцілувала. Поцілунок був гарячий та солодкий. Язик Пляченка опанував дівочого рота. Вона відповідала...
Пляченко притягнув її до себе. Його коліно сковзнуло поміж її ногами. Він рухнув коліном. Дівчині сподобалося. Не перериваючи поцілунок, Пляченко розстібав їй жакет. Вона допомагала.
Він лизав їй шию.
- Як це приємно! - сказала вона.
Під жакетом був масивний бюстгальтер. Пляченко почав цілувати її перса крізь тканину.
- Зачекай, - дівчина стягнула бюстгальтер. В неї були гарні перса. Пляченко вкрив їх поцілунками. Притиснув поміж пальцями рожеві соски. Торкнувся їх язиком. Дівчина заплющила очі.
Пляченко стягнув з неї спідницю. Зняв з неї трусики.
Він поцілував її живіт, потім його губи потонули у волоссі на її лобку.
- Що ви робите! - гукнула дівчина. - Це ж... не можна... Це ж... а...
Губи Пляченка відшукали клітор. Той швидко набухав. Пляченко лизав його, цілував, трохи надкушував... на мить залишав у спокої і торкався язиком статевих губок. Його язик проковзував усередину.
- Аааа... - стогнала дівчина. - Не зупиняйся...
Пляченко прискорив темп.
- Трахни мене! - прохала дівчина.
Пляченко легенько вдарив її по сідницях.
- Виєби мене!
Пляченко зрозумів. Не відводячи губів від клітора, він розстібнув брюки і звільнив напружений прутень. Дістав з шухляди презерватив - "Добре, що кімната маленька, - подумав він" - і одягнув прутень. Він підняв дівчину на руки і посадив на стіл. Розвів руками її статеві губки - і повільно ввів прутень.
Дівчина гаряче дихала.
Пляченко витягнув прутень і відразу ж ввів його назад. Потім знов і знов. Він не поспішав. Дівчина кричала від насолоди.
Руками Пляченко пестив її перса, цілував її вуха. Його язик торкнувся її потилиці.
- Ще, - прохала вона, - Ще!
Пляченко почав рухатися швидше. Його прутень глибоко увійшов у дівоче тіло.
- Таааааааак!
Сперма вдарила з прутня. Стримана презервативом, вона накопичувалася наприкінці. Дівчина напружилася... і кінчила.
- Не виходь ще трохи, - попрохала вона. - Мені ніколи ще не було так добре...
......
- Ти не думай, що я непорядна, - сказала вона. Втомлені, вони лежали у ліжку. - Я не є проститутка...
- Я так і не думаю, - сказав Пляченко. - Ти жінка. І ти маєш право на насолоду. Що ж тут непорядного.
- Я правда вже не дєвочка... - зізналася вона. - Вже рік... Річ у тому... В мене був хлопець...
- В тебе є дитина? - з порозумінням спитав Пляченко.
- Та ні... Хлопець... Як же це іспанською? Новіо!
- А, новіо? Жених? - зрозумів Пляченко. - Ти мене вибач, я вчив українську із татусем та матусею, і давно вже нею не спілкувався. Тому не знаю деяких виразів.
- Ви дуже добре говорите українською. Краще від мене.
- То ти казала, в тебе був новіо...
- Так, рік тому. Обіцяв одружитися, я йому повірила... А він отримав, що хотів, та й покинув мене...
- А хотів він лише статевих стосунків?
- А хіба чоловікам треба чогось іншого?
Пляченко ніжно подивився на неї
- Якби у цьому житті все було так просто... Але ж я так і не знаю, як тебе звуть.
- Я - Галя, - сказала дівчина. - Як у тій пісні про козаків. Знаєте?
- Знаю. Татусь і матуся мені її весь час співаю. А ще оцю: "Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю..."
- А Вас... Тобто, а тебе як звати?
- Тут мене називають Педро. Але матуся кликали мене Петрусь...
- Знаєш... Петрусь... мені ніхто ще цього не робив...
- Чого саме?
- Ніхто... не лизав мою...
- Тобі сподобалося?
- Т-так. Це було дуже соромно... але приємно. Мабуть я якась збочена...
- Ні, зовсім ні. Це цілком нормально. Ти хотіла би ще?
Галя сором'язливо промовчала.
Петро поринув під ковдру. Не поспішаючи, він почав цілувати Галин живіт. Руки відшукали щілину її піхви. Промасажувавши її губки, він ввів палець усередину. Відчув її теплий вологий коридор. Палець рухався краями печерки, ніби щось розшукував. Раптом Галина застогнала. Петрусь ввів ще один палець, сильніше натискаючи на крапку. Його губи ніжно доторкнулися клітора дівчини. Пальці пестили цю солодку частинку Галиного коридору. Язик лизав клітор. Галя кричала.
Петрусь відчув нестерпну напругу. Не припиняючи пестощів, він повернувся на ліжку. Тепер його прутень був напроти Галиного обличчя. Він чекав, що вона візьме його до рота і приготувався відчути на своєму стволі вологі дівочі поцілунки. Але вона лише стиснула прутня у руці і почала його дрочити. Вона рухала рукою різко, із силою оголюючи голівку і знов закриваючи її. Це відбувалося у такт Петрусевим пальцям. Петрусь прискорив рухи. Галя швидше заводила рукою по прутню. Петрусь востаннє стиснув губами вологий її клітор... і вона кінчила. У ту саму мить Петро відчув насолоду. Гаряча сперма вилилася дівчині на груди...
......
У Гавані, вдень.
- Що ти робиш? - спитав Пляченко. Галя дістала з сумочки бинт та шматок вати.
- В мене починаються місячні...
- Що починається, вибач?
- Ну, менструація...
- І ти збираєшся робити прокладку з цього? Е, ні!
Пляченко відкрив шухляду. У далекому кутку він відшукав пачку тампонів.
- Зачекай... - сказав він. Він розсунув дівчині ноги і акуратно ввів тампона у середину.
- Тобі зручно? - перепитався він. - Порухайся трохи.
Галя пройшлася кімнатою.
- Ну як, нічого?
- Нічого... - сказала дівчина. - Але звідки в тебе це?
- Це ще від Інес...
- Хто це така?
- Моя колишня дружина. Вона тепер у Маямі... принаймні, так казали.
- Чому ви розійшлися?
- Не знаю... Мабуть були занадто різні.
- В тебе були інші жінки, крім неї... і мене?
- Були.
- Багато?
- Яка тепер різниця...
- Переважно, чоловіки люблять вихвалятися своїми перемогами.
Пляченко потиснув плечима.
- Яка різниця, що і як було?
В нього було багато жінок. Якщо секс з жінкою дорівнює володінню нею... До революції йому належав готель та маленьке кабаре зі стриптизом. Акторки, що бажали отримати роль будь-якою ціною... Самотні американки, що шукали пригод... Жінки так званого "вищого світу" Гавани, де любовні пригоди - частина політики... Всі вони проходили через його ліжко. Проходили - і йшли далі. Пляченкові залишалися тільки спогади. Він пам'ятав їхні обличчя. Заплющивши очі, знов відчував їхні губи на своєму прутні, і свої - на їхніх кліторах. Пригадував їхні піхви - широкі та вузькі, глибокі і не дуже, досвідчені і зовсім ще дівочі - із темним, рудим чи світлим волоссям навколо. Пам'ятав запах кожної з них, змішаний з ароматом духів. Пам'ятав , як його прутень заглиблювався у жіночі тіла - спереду чи ззаду. І як той почувався у їхніх піхвах, а інколи - й анусах.
Але навіщо все це Галині? Це - інтимне, це давно вже минулося.
- Можна я подивлюся на твій пеніс? - спитала Галя.
Пляченко розкрив халат. Галя взяла прутень у руку. Він був великий і теплий. Вона із цікавістю роздивлядася цей орган.
- А яка була твоя колишня дружина?
- Дуже розумна, дуже вибаглива. У чомусь наївна...
- Я про інше. Якою вона була у ліжку? Що ви робили разом?
- Та майже все... Ігри, секс у незвичайних місцях, 69...
- 69? Що це?
- Це коли жінка та чоловік пестять одне одного губами, одночасно.
- Як пестять?
- Він цілує і лиже її ..., а вона бере до рота його прутень.
Дівчина перелякано подивилася на нього.
- Бере прутень до рота?! Але ж це огидно!
- Багатьом жінкам це подобається.
- Я десь чула, що таке буває. Але думала, що на таке здатні лише шльондри та збоченки.
- Ні... Багато нормальних жінок.
- І тобі таке часто робили?
- Часто...
Галя не спускала очей з прутня. Він трохи напружився. Вона знов провела по ньому рукою. Він їй подобався.
- Цікаво, а я б змогла? - спитала вона саму себе.
Пляченко обняв її.
- Помий його! - сказала Галя.
Пляченко пішов до ванної кімнати. Коли повернувся, Галя сиділа на ліжку зовсім гола.
- Я готова...
Пляченко став біля неї. Вона взяла прутень двома руками. Стягнула шкірку з голівки. І обережно торкнулася прутня губами. Потім ще раз. За якусь мить ціла голівка потонула у її роті. Пляченко відчув, як її язик облизує голівку прутня. Це було приємно. Він взяв руками її голову і почав керувати її рухами. Тепер він брав її у рот, наче у піхву. Дівчині було це цікаво. Вона зробила знак, щоб він не поспішав. Її язик хотів вивчити кожну клітинку його прутня. Вона лизала його і цілувала, випускала на мить - і знов ховала у роті...
Петрусь відчував насолоду. Давно вже йому не було так добре. Він вже не міг стримуватися. І коли Галя знов міцно стиснула губами оголену голівку прутня він кінчив.
Дівчина відсунула голову і сперма потекла їй на підборіддя. Галя не знала, як реагувати. Її обличчя висловлювало суміш страху і зацікавлення. Вона невпевнено ковтнула... потім облизала губи... потім омочила палець у спермі і поклала до рота.
- Це як рисовий відвар, - сказала вона і посміхнулася.
...
Пляченко приготував каву. Галя пила її з насолодою.
- ...То ти кажеш, всі твої друзі емігрували? - повернулася вона до попередньої розмови.
- Майже... Одного розстріляли - він був офіцером контр-розвідки. Інший вступив до Партії, займає велику посаду і намагається позбутися компрометуючих зв'язків з минулого. Решта - у Маямі.
- А ти чого не поїхав?
- Не знаю... Спочатку вірив у Кастро. Потім не хотів вірити, що він зв'язався з комуністами. Потім думав, що нічого в них не вдасться. Потім сподівався, що Штати все це зупинять. А коли після ракетної кризи зрозумів, що червоні прийшли на завжди - було вже запізно.
- А тепер? Тепер ти хотів би втекти?
- Тепер - так. Але кордоні перекриті.
- Знаєш, все що то мені розповів... За УНР, за червоний терор... Я не можу більш жити у Радянському Союзі. Я хочу бути українкою, а не "радянською людиною". І... я хочу бути жінкою... Мені дуже добре з тобою.
Пляченко поцілував її у губи.
..........................................................
- Є чимала інших засобів, окрім вагінального - сказав Пляченко. - Хочеш я візьму тебе ззаду? - спитав він.
- А це як?
- У анус...
Галя здивовано подивилася на нього.
- У попу?!! Але ж це - гомосексуалізм... - сказала вона.
- Гомосексуалізм - це якщо між двома чоловіками. А якщо між чоловіком і жінкою...
- Але ж це неприродно...
Пляченко поклав руки на її сідниці. Він цілував її перса.
- Я хочу тебе... - прошепотіла Галя. - Тільки...
- Не бійся... Я буду дуже обережним...
Пляченко дістав останній презерватив із мастилом (при Кастро таких вже не придбати!) і натягнув на напружений прутень. Він поставив Галю на коліна. Кінець прутня уперся у дірочку анусу.
Пляченко діяв поступово. Міліметр за міліметром він входив до заднього проходу дівчини.
- Не боляче? - спитав він.
- Трохи... зовсім трохи. Але... якось цікаво... і навіть приємно...
Пляченко зупинився на мить, чекаючи, коли Галине тіло звикне до такого втручання. Потім продовжив.
Врешті-решт, ціла голівка опинилася у її тілі. Пляченко почав повільно рухатись.
- Це приємно... - зіналася Галя. - Це так добре...
Рука Пляченка лягла на її лобок. Пальці знайшли клітор. Петрусь пестив її спереду і брав ззаду. Він відчував, як пеніс треться о її стінки, як голівка ковзає вузьким входом: туди-сюди, туди-сюди.
Галя була червоною від збудження і насолоди. Пляченко заглибився до неї. Вона гукнула від болю та насолоди... і кінчила. Він також.
................................................................
- А скільки звідси до Маямі? - спитала Галя.
- Кораблем чи літаком?
- Літаком.
- Коло години... А в чому річ?
- Ти знаєш, що я льотчиця... Ми могли б...
- Втекти? А це реально?
- Все залежить від Гулі... - вимовила Галина.
- Хто така Гулі? - не зрозумів Пляченко.
- Не "Гулі", а Гуля. Гульнара Рахмонова. Це моя напарниця. Якщо вона погодиться втекти - все гаразд. Але якщо ні...
- Рахмонова - то є московське прізвища? - спитав Пляченко.
- Та ні, вона не москвичка, вона з Казані. Татарка.
Пляченко був вражений:
- О, то є велика річ! Татусь казав, що татари - такий самий поневолений народ, як і наші українці.
- Але ж Гуля - радянська патріотка. Вона вірить у радянську владу, і ніколи не сприятиме "ворожій діяльності". Хіба...
Галя зупинилася.
- Ох і розбещив ти мене, - посміхнулася вона. - Такі тепер думки...
- А що?
- Гулю можна спокусити. Мені здається, їй бракує особистого життя. До того ж... я не впевнена, але... не знаю, як сказати. Мені здається, що їй подобаються і дівчата також... Зокрема я...
- А тобі ця Гуля подобається?
- Якщо чесно... так. Одного разу ми були разом у душі. І я раптом відчула, що мене приваблює її тіло... Особливо - груди... Я не гідна була відірвати очей. Вона це помітила і посміхнулася. Я знаю, що якби я зробила крок уперед... Якби я її поцілувала... Вона б відповіла. Але ж мені було так соромно...
- Ти думаєш, що зможеш її спокусити?
- Ми зможемо. Бо їй бракує і чоловіка також. Вона сама мені якось зізналася...
- Але як ми це зробимо?
- В мене є ідея!
..........
Гульнара Рахмонова чіпляла над ліжком фотографію Брежнєва. В неї було світле волосся і блакитні очі.
- Вона правда татарка? - спитав Пляченко. - Бо татусь мені розповідав, що всі татари - із вузькими очима та на конях. Він дуже знався на ріжні наційональності..
- Серед волзьких татар десь третина - світловолосі, - пояснила Галя. - Я колись проходила у Казані практику...
- Привіт, Гулю! - сказала Галя російською. - Що це ти робиш?
- Як що?! Ти хіба не знаєш?! В нас тепер новий Генеральний секретар, товариш Брежнєв!
- Це він на фотографії?
- Так, - із ніжністю сказала Гуля. - Дивись на нього. Він справжній чоловік - сильний, рішучий. Вже хто хто, а він швидко побудує в нас комунізм.
Галя погодилася.
- Я б хотіла зустріти такого чоловіка! - вимовила Гульнара. - Але всіх справжніх вже розібрали...
- Гулю! - перервала Галя. - Дозволь відрекомендувати тобі мого нового знайомого.
Вона покликала Пляченка.
- Це - Педро Гевара, перший секретар Гвантанамського обкому компартії Куби. У Гавіні він по партійних справах.
- Родич Ернесто Че?!? - спитала Гуля.
- Це його двоюрідний брат, теж з Аргентини.
Гулині очі заблищали.
- Ес мі аміга Гульнара Рахмонова, авіатора руса.
- Буенос діас, компаньєра! - сказав Пляченко. - Сой Педро. Но абло русо, но абло украіняно, но абло татаро, соляменте кастіжяно. Перо коноско: "здрасті", "таваріщ", "пажєлуста", "Лєнін" і "водка".
- Пожалуйста, товаріщ! - посміхнулася Гульнара.
- Гулю, тут така справа, - сказала Галя. - В нас тут гарячої води немає - треба розігрівати у баняках. А в товариша Гевари - службова квартира у центрі міста. Там є ванна і газова колонка...
- Якось не зручно... - сказала Гуля.
- Та годі! Він сам запропонував. Уявляєш собі - гаряча ванна!
- Че, компаньєрас! - підтримав Петрусь "Гевара". - Бієнвєнідо! Мір, дружба, комунізмо!
- Ну, гаразд... Тільки зберу речі.
Галя перехопила погляд, що її подружка кинула на Пляченка. І несподівано відчула, що ревнує. Тільки кого з двох?
.........
- Че, акі, - сказав Пляченко, відкривши двері ванної. Він запалив газову колонку і вийшов.
- Тільки ось що... - сказала Галя. - Це комуналка... До того, треба економити газ та воду... Тобто, митися нам доведеться разом.
Вона хвилювалася: що як Гуля відмовиться?
- Ну звісно, - сказала Гуля. - Ми ж не буржуйки, щоб митися окремо. При соціалізмі економіка має бути економною...
Ванна повільно наповнювалася теплою водою з душа.
- Ну що? - Галя почала розстібати блузку.
Гуля, здавалося, не помічала її хвилювання. Вона швидко стягнула з себе верхню одежу.
- Допоможи мені розстібнути бюстгальтер, - попрохала вона.
Галя розщепила гачки - пальці майже не слухалися. Під тканиною вона відчувала гарячу спину подружки.
Бюстгальтер впав на підлогу і Гульнара повернулася. В неї були гарні великі груди...
Не соромлячись, казанка стягнула з себе труси. Тепер Галя бачила Гулине лоно із коротеньким світлим волоссям. "Невже Гуля голить це місце?" - подумала вона.
- А ти що? - спитала Гульнара. - Поспішай, поки ванна не переповнилася!
Галя нарешті впоралася із блузкою та скинула на підлогу спідницю.
- Ти що, так і будеш купатися? - спитала Гульнара. Вона вже стояла у ванні. - Я на тебе чекаю...
Відчуваючи, що тремтить, Галина зняла труси та бюстгальтер.
- Що з тобою? Тобі холодно? - спитала Гульнара. - Ходи до мене, я тебе зігрію.
Галина стала під душ. Гульнара обійняла її та притулила до себе.
- Зараз буде тепліше, - вона почала розтирати Галину спину.
Галини груди торкалися грудей Гульнари. Рухи подружки уповільнилися. Тепер вона гладила Галину спину. Галина щільніше притулилася до Гульнари. Та взяла її за сідниці.
- В тебе дуже гарна попа, - сказала Гульнара.
- В тебе теж, - відповіла Галина. Вона теж спробувала погладити подружку по спині... і відчула, як Гульнара напружилася. Гуля обняла Галю.
Зверху на дівчат лилася тепла вода. Галя нахилила голову і поцілувала Гулю у шию. Гуля підняла підборіддя, підставляючи шию для Галиних губ. Галя не примусила чекати на себе. Її руки гладили потилицю Гульнари, її поперек, її сідниці. Гуля масажувала сідниці Галі.
Дівчата почали цілуватися. Якись час вони гралися губами одна одної. Дотики ставали все ніжнішими і довшими. Язики дівчат почали невпевнено просуватися уперед - і зрештою зустрілися. Язики почали невміло пестити один оден.
Галя перервала поцілунок.
- Так ми ніколи не помиємось, - жартівливо сказала вона. - Хочеш, я намилю тобі спинку?
- А давай домовимось - я буду мити тебе, а ти - мене, - запропонувала Гульнара.
Дівчата почали намилювати одна одну. Починали з ший. Потім спустилися до грудей.
- Які вони в тебе гарні! - сказала Галя. Вона повільно милила кожний сосок подружки. Гульнара робила те саме з нею.
- Аххх...
Тепла вода змивала мило. Дівчата пестили пальцями соски, ніби перевіряючи, чи добре вони вимиті. Галя не витримала і поцілувала Гулин сосок. Вона надовго припала до нього, смоктаючи і облизуючи рожеву шкірку. Потім перейшла на інший. Гуля закинула голову від задоволення. Вона провела намиленою мочалкою по животі Галі... потім по її сідницях.
Галя випустила нарешті Гулини груди з рота.
Дівчата помили одна одній ноги, попестили сідниці... Залишався лише низ живота.
Гульнара торкнулася рукою статевих губ подружки.
- Яка в тебе брудна пися, - жартома сказала вона. - Треба її негайно помити...
Галина посміхнулася.
- А в мене? - спитала Гульнара.
Галина доторкнулася до Гулиної вульви. З награною серйозністю вона оглянула це місце. Мов лікар, розсунула статеві губки... провела пальчиком по входу до піхви.
- Писю треба мити, - солодко повідомила дівчина. - Твоя пися прохає на це. Вона чекає...
- Тільки давай сядемо у ванну.
Дівчата вимкнули душ. Вони сіли у воду. Руки кожної з них лягли на вульву подружки. Дівчата почали обережно мити одна одну. Їхні дотики були м'які і ніжні. Вони розводили одна одній губки, пропускаючи воду у середину. Вони вимивали кожен міліметр навколо кліторів. Пальчики кожної шукали вхід до подружки. І, знайшовши його, намагалися заглибитися у середину. Миття перетворилося на щось інше. Дівчата ніжно пестили одна одну пальцями. І водночас цілували губами одна одну - шию, груди, вуха.
- Аааа, я не можу більше, - застогнала Гульнара. Галя глибоко ввела у неї палець. - ааах... Галю... подружко... ти прєлєсть...
Ногою Галя відкрила пробку. Вода почала виходити. Тепер дівчата сиділи у порожній ванні.
- Зачекай... - Галя витягнула пальця з Гуліної піхви. Вона нахилилася, і спробувала дотягнутися губами до клітора подружки.
Але у ванні було не зручно.
Галя скинула на підлогу товсті махрові рушники, що їх приготував Петрусь. Вона посадила на них Гульнару і розставила їй ноги.
- Що ти робиш? - здивувалася та. - Ти хочеш робити це... ротом?
- А що тут такого? - весело спитала Галя. - Ми ж чисті. Я сама тебе вимила.
І вона почала пестити Гульнару губами.
Вперше у житті Галя лизала жіночу вульву. Але вона знала, що сподобалося б їй - і робила те саме Гульнарі. Вона пригадала, як лизав її Пляченко. "Треба бути не гіршою, - із посмішкою подумала вона. - Я ж жінка!"
Гульнара стогнала від насолоди. Дівочий сік стікав на махрові рушники, залишаючи солодкий запах. Не перериваючи пестощів, Галя знов ввела палець.
- Дооообре... - шепотіла подружка. - Тільки... так бракує чоловічого члена... усередині...
- Ти хочеш чоловіка?! - із насмішкою спитала Галя, на мить відриваючи рота від клітора подружки. І відразу ж повернулася до чарівного горбика.
- Тааааак... Будь-якого... Тільки - відразуж.... тепееееер...
Галя відкрила двері.
Пляченко, який весь цей час спостерігав за дійством, увійшов. Він швидко скинув одежу.
Гуля трохи злякано подивилася на нього: що він тепер подумає про неї?
- Че, еста бьєн, - лагідно заспокоїв її Петрусь.
Він нахилився і ніжно поцілував дівчину у губи. Потім поклав руки на її груди, які він ні за що б тепер не назвав "персами".
- Товариш Геварааа... - захоплено прошепотіла Гуля. - Ви кращі від самого Фіделя...
Пляченко закрив двері. Галя відірвалася від Гулиної писі.
Пляченко обійняв дівчину за плечі і підвів. Потім ніжно нахилив. Тепер Гуля спиралася руками о краї ванни. Її босі ноги стояли на махровому рушнику.
Пляченко повільно ввів свого прутня до її піхви.
Галя не залишила подружку. Вона цілувала її губи, пестила руками груди.
Пляченко рухався рівномірно, заглиблюючись до Гулиного тіла. Галина не могла вже контролювати збудження. Вона стала у ванну так, щоб її щілинка опинилася біля обличчя Гульнари.
Та припала губами до рожевих губок подружки. Гульнара почала цілувати Галину писю. Потім її лизати. Вона притулялася ротом до клітора подружки, ковтала її сік. Забувши про сором, проштовхнула язика у Галину піхву. Галя притулила її голову до себе. Напівзаплющеними очима вона дивилася на Пляченка. Йому теж було добре.
На якусь мить Петрусь вийшов. Потім максимально заглибив члена до тіла Гульнари. Та прогнулася - і розслабилася. У той самий момент Пляченко знов вийшов з неї - і гаряча біла сперма полилася на спину дівчини. Гуля востаннє провела язиком по клітору Галі. Галя відчула, що кінчає.
- Е ні, зачекай... - вона знов притулила Гулину голову до своєї щілинки. Пляченко підійшов і почав цілувати Галині соски.
- Ахххх, - сказала Галя і кінчила по справжньому.
Розслаблені, всі троє повалилися на махрові рушники на підлозі.
"Добре, що цю ванну кімнату будували ще до Кастро, - подумала Галя. - Така велика, що місця на підлозі стає всім! Добре ще, що в Петруся знайшлися такі великі рушники..."
..........
Офіцер КДБ Юрій Горін уважно слухав інформаторку.
- Ні, компаньєро, - казала та іспанською, - "Чіка" із темним волоссям ходила до нього вже тиждень. Я не повідомляла Вас, бо думала: чіка - росіянка і знає, що робить. То не є моя справа слідкувати за комуністами, особливо з Русіа. Але два дні тому з'явилася білявка...
- Продовжуйте, компаньєра, - заохотив Горін.
- І я подумала: що дві комуністки можуть так довго робити у компанії класового ворога? Тоді почала придивлятися.
- Далі?
- Одного разу вони забули зачинити двері. Я зазирнула... Ке венгуенца! - із обуренням гукнула вона. - Всі троє були голі! Уявляєте собі, компаньєро?
Горін уявив.
- Сеньор колишній власник ліг на підлогу. Білявка лягла поруч, але у іншому напрямку. Вона поставила свою "чучу" біля рота сеньора. Який сором! Інша "чіка" теж лягла: вони тепер складали трикутник. Вона поставила свою "чучу" біля рота білявки, а сама взяла до рота пеніс сеньора колишнього власника. І ці безстидники почали пестити одне одного ротами - одночасно. Клянуся революцією, компаньєро, все так і було!
- Потім? - спитав Горін. Ця історія цікавила його все більше.
- Отримавши насолоду, вони пійшли до ванної кімнати і почали мити одне одного. Вони часто миються, компаньєро! Зовсім не економлять народну воду!
- Це дуже зле, - похитав головою Горін. - Природні ресурси - запорука комуністичного будівництва.
- Потім дві чіки про щось говорили мовою, яку я не розумію. Гадаю, що російською. Сеньор мовчав, тільки іноді щось казав іспанською. Мені здається, що він лише вдає, ніби не розуміє, а насправді прислухається до розмови.
- Цікаво, дуже цікаво.
- З першою "чікою" сеньор розмовляв якоюсь не зрозумілою мені мовою. Але то була не російська, компаньєро!
- А яка?
- Я не знаю. Але сеньор колишній власник колись казав, що він украіньано. Може це ідіома де Украніа?
- Неймовірно... - сказав Горін російською. - Втім...
Раптом він пригадав старий вислів: "український буржуазний націоналіст". Але тут, на Кубі? Але ж... Галина ж з Полтави. Полтава - це УРСР. Та й прізвища у неї Гнатенко... Тож хохлушка.
- Але у присутності білявки вони розмовляли лише іспанською, - казала інформаторка, - а ту іншу мову не згадували. Ніби приховували від неї.
"Треба якнайбільше фактів, - подумав Горін, - Кожна деталь..."
- ...Ось я й кажу, компаньєро. Перша "чіка" переконувала білявку щось зробити. Та, здається, соромилась. Але потім погодилась. Тоді сеньор зняв з себе брюки, і я побацчила його пеніс. Білявка невпевнено стала перед ним на коліна. Спочатку вона взяла пеніс у руки і почала його роздивлятися. Потім почала гратися з ним пальцями. Від цього пеніс сеньора напружився, став великий і твердий. Тоді підішла перша "чіка", поклала руку білявці на голову і легенько штовхнула уперед. Вона щось сказала російською. Білявла поцілувала пеніс сеньора губами. Потім торкнулася його язиком. Потім - о компаньєро! - почала вилизувати його від початку до самої голівки. І потім взяла його до рота.
Горін уважно слухав.
- Спочатку білявка спробувала засунути до рота цілий пеніс. Але він виявився завеликий і вона ледь не вдавилася. Тоді випистила частину пеніса на волю, Залишина у роті тільки голівку. З того, як рухалися її щоки я зрозуміла - білявка тримала голівку руками і лизала її зсередини.
Горін важко дихав.
- Але перша "чіка" знов підішла. Вона витягла пеніс з рота подружки і стягнула з нього шкірку. Аж потім знов поклала до рота білявки. А сама почала цілувати сеньора колишнього власника у губи. А сеньор опустив руку на її "чучу" і почав її гладити. А іншою гладив сідниці цієї жінки. І я зрозуміла, що сеньор кінчає. Білявка трохи злякалася, і хотіла випустити пеніс, але перша "чіка" - з темним волоссям - знов притримала її голову - і та почала ковтати сперму, що лилася до її рота. У цей момент, чорненька стала на коліна поруч з нею, відібрала в неї пеніс і поклала вже до свого рота, злизуючи залишки сперми. І тоді ці дві "чіки" лягли на підлогу удвох, так, що "чуча" кожної була напроти обличчя іншої. І почали лизати одна одну.
- Потім? - видавив з себе Горін.
- Потім вони знов помилися - усі разом - і десь пішли. Вони про щось говорили, але я запам'ятала лише одне слово - як же ж воно? Здається, "аеропорт"...
Горін напрягся. Змова. Буржуй спокушає радянських пілоток і примушує видати військові таємниці! А може це збіг обставин? Може емігрант просто хотів побавитися? А дівчата виявилися морально нестійкими? Треба розібратися самому. Може все обійдеться? А може він, Горін, розкриє серйозну справу і отримає орден Леніна?
Але тепер він занадто збуджений, щоб думати. Що робити? Що?! Він озирнувся у пошуку відповіді. Погляд зупинився на інформаторці. Горін підійшов до жінки і спустив брюки. Швидким нервовим рухом він вставив пеніс до її рота.
Інформаторка не звикла сперичатися з начальством. Раніш, прислужницею у плантаторському будинку, вона мовчки виконувала прохання старого пана. За першим натяком, йшла за ним до кабінету і нахилялася, підводячи довгу спідницю. Або сідала на масивний дерев'яний стіл і розводила ноги. Або пестила його руками чи ротом.
Тепер, коли революція стільки зробила для неї, коли товариш Кастро подарував кімнату у центрі Гавани (їй, гвахірі!), коли революсіонаріос призначили її депутаткою міської ради, коли за співпрацю із КДБ росіяни давали консерви, вона не могла відмовити комуністу... а тим більше такому ввічливому компаньєро.
Горін тримав руками її голову. Його член виходив і знов заходив до її рота. Він брав її у рот наче у піхву - різко, нервово, жорстко. І вона відповідала на його рухи.
Горін швидко кінчив, примусивши жінку проковтнути сперму.
- Нікому про це не кажіть, - наказав він.
- Я розумію, компаньєро. Це потрібно для революції. Чоловік не може без жінки... Навіть, коли він комуніст. Це мій революційний обов'язок, компаньєро!
Горін вийшов з кімнати. Треба було поспішати. Треба все перевірити. Аеропорт... найпростіше було б зателефонувати кубінським колегам, щоб затримали коханців. Але він розумів: те, що сталося, будуть вважати його особистим прорахунком. Чим менше людей знатиме, тим краще. До того, можливо, що це й не змова... Він добре знав Гульнару Рахімову. Та щиро вірила у комунізм, у радянську владу... Навряд чи стала б свідомо допомогати ворогові. Якби тільки з нею поговорити!
Горін сів до службової машини.
- До військового аеропорту!
Машина поїхала старою Гаваною. Вона рухалася повільно, надовго зупиняючись біля світлофорів, пропускаючи автобуси...
- Швидше! - гукнув Юрій.
- Але ж тут такий рух! - запротестував водій.
Горін дістав пістолет і притулив дуло до його потилиці.
- Зараз чотири сорок п'ять. Якщо за тридцять хвилин ми не будемо на місці, я пристрілю тебе, як скаженого пса. Питання є?
Водій натиснув на газ.
Горін дивився на водія. Він міцно тримав у руці пістолет. Він бачив, як довге холодне дуло торкаються людського тіла. Цілком несвідомо він почав водити пістолетом по широкій потилиці водія. "В жінок це ерогенна зона, - чомусь подумав він. - А в чоловіків?"
Щоразу, коли Горін діставав зброю, його охоплювало якесь хвилювання, якесь незвичне збудження. Він міг хвилинами сидіти у кімнаті, торкаючись свого пістолета. Чистячи його, пестячи... І коли він приставляв зброю до жіночого тіла... Чи навіть до чоловічого.
Гаряче сонце палало у небі. Від спеки машина розпалилася. Горіну почало здаватися, що на водійському місці сидить жінка. Він ніжніше зарухав зброєю....
Водій їхав на максимальній швидкості. Він на ввежав ані на дорожні знаки, ані на інші автомобілі. Пішоходи із криками втікали з тротуарів. Машини різко гальмували.
Горін продовжував свою страшну гру.
- Швиииидшееее, - шепотів він. - Поспішаааааай...
Рівно за двадцять одну хвилину машина зупинилася біля аеропорту. Горін вистрибнув з неї і побіг. Біля літовища застиг на місці: військовий літак піднімався у небо. Жодної помилки: це літак Рахімової та Гнатенко.
Горін підвів пістолет та вистрілив. Але запізно. Літак був вже занадто високо...
......
У пілотській кабіні було затишно. У кріслі першого пілота сиділа Галя. Гуля сиділа поруч. Пляченко - трохи позаду.
- Товариш Гевара хоче подивитися на Гавану з неба! - казала Галя. - Це - секретне партійне доручення. Я тільки що отримала дозвіл від Юри Горіна.
- Ну, якщо навіть товариш Горін дозволяє... - сказала Гульнара.
Пляченко поклав їй руку на плече і Гуля її погладила.
- Милий, - сказала вона. - Кієрес вольвер, керідо?
- Сі, карінья - відповів Петрусь.
Він підсунувся ближче. Обійнявши Гулю ззаду, він пестив її потилицю. Потім шию. Потім вони почали цілуватися.
- Я ж так не зможу допомагати Галі, - засміялася Гуля.
- Нічого, я й сама впораюсь, - обізвакася та. - Бавтеся собі як хочете.
Гуля обернулася до Пляченка. Вони обійнялися. Він цілував її обличчя. Руки заволоділи її сідницями. Гуля скинула з себе формену сорочку та спустила спідницю. Вона жадібно притулилайся до українця.
Тепер вони роздягали одне одного.
Потім кожен почав вкривати поцілунками тіло партнера. Вони гралися, як хотіли. Їхні гарячі губи пестили найсолодші частини тіла, нічого не залишаючи поза увагою.
- Мені бракує твого рота... отут, - шепотіла Гуля, притуляючи голову Пляченка до своєї розкішниці.
І він відгукнувся на заклик. Потім перегорнувся на спину. Тепер Гуля була понад ним. Не відриваючись від її статевих губок, він притиснув її голову до свого члена.
- Тільки не поспішайте... - попрохала Галя, - Я дивлюся за вами у дзеркало. Повільніше... прошу...
І, пригадавши щось, додала:
- Транкіло, Педро, пор фавор!
Вона вела літак однією рукою. Іншу опустила попід спідницю. Вона водночас слідкувала за польотом та за друзями. Їй було добре.
"Аби тільки вони не кінчили зарано... - думала вона. - Втім..."
Пляченко та Гуля лизали одне одного повільно. Дуже повільно. Вони нікуди не поспішали. Насолоджувалися кожною миттю чарівного кохання. Він не знімав своїх долоней із сідниць дівчини, вона підсунула свої під сідниці Пляченка. Дивлячись у дзеркало, Галя не могла зупинити свою руку. Вона кінчила швидко... і відчула, що хоче знов.
Галя примусила себе звільнити вологу руку. Переконавшись, що Гульнара зайнята членом Пляченка, дівчина притягнула до себе рацію і тихенько зоговорила англійською. Людина на іншому боці спочатку нічого не розуміла, потім відповідала недовірливо і, зрештою, стала привітною.
- Я більш не можу стримуватись, - гукнула Гуля.
Пляченко прискорив темп. Гуля не відставала.
Вона кінчила першою, але не припинила роботи.
- Кінчи мені до рота! - прохала вона, знов всуваючи члена поміж губами.
І Пляченко кінчив. Дівчина безсило впала на нього.
Пляченко облизав губи, на яких ще залишився жіночий сік.
- Одягайтеся! Швидко! - гукнула Галя.
Друзі почали шукати одежу.
- Ну будь ласочка... - прохала Галя.
- Зараз, кохано, - українською відповів Пляченко.
Гульнара здивовано подивилася на нього.
- Що це ?... - вона визирнула до вікна і замовкла.
- Це Маямі, - пояснила Галя.
- Так ми...
- Втікли до Америки.
- Що?!
Гуля вхопила пістолет.
- Там нема набоїв, - зауважив Пляченко.
- Хто ти?
- Я назваюся Петро Пляченко. Мої батьки були українці, але я вже народжений на Гавані.
- Зрадники! Вороги! - Гуля розплакалася.
- Гулечку! - сказала Галя.
- Гулечку... - повторив Пляченко. - Ми тебе дуже любимо.
- Ми тебе... кохаємо... - додала Галя. Вона поставила літак на автопілот і разом з Пляченком обійняла плачучу подружку.
- Ми з тобою. Ми тебе не залишимо.
Вони почали цілувати Гульнару, удвох пестили її голе тіло. Пляченко ніжно розвів її ноги і ввів член. Галя не випускала зі своїх губ її соски.
- Ми кохаємо тебе, - повторював Пляченко.
Гуля заридала знов.
- Рідні ви мої! Я нікого ще так не кохала, як вас двох. І ніхто мене так не кохав, як ви. Ви - моє щастя! Мій комунізм!
Літак опускався на літовище Маямі.
© Олександра Шелковенко(Саша Шло)
Зимовий вітер бив з моря і Пляченко застебнув ґудзики на піджаку. Білий костюм - одна з небагатьох речей, що залишилася в нього від старих часів.
На Прадо було напівтемно. Вітер ганяв недокурки та уривки газет. Пляченко пригадав, як тут було років п'ять тому: шикарні автомобілі, яскраві вогні, ошатна публіка на променаді посеред бульвару. Грав джаз... Де це тепер?
Пляченко звернув на Малекон і пішов уздовж моря. Хвилі били о беріг, виливалися на асфальт.
Раптом він почув пісню. Десь у сутінках дівочий голос виводив: "Їхали козаки із Січі до дому, підманули Галю, забрали з собою..." Пляченко не повірив своїм вухам.
Дівчина стояла на набережній і дивилася на море.
- Вибачте, - сказав Пляченко, - Ви є українка?
- Да... Тобто, так... - дівчина здивовано подивилася на незнайомця. - А Ви? Ви також?
- І я... Татко був українець, та й мамка була українкою. То й я є українець... - він старанно підбирав слова. Вже багато років він не розмовляв рідною мовою. - А Ви з Києва?
- Ні, з Полтави...
- О! То є дуже знано! Мої батьки також були з Полтави.
- А Ви?
- А я вже тут народжений. Майже кубанець.
- Тобто з Кубані?
- Та ні ж, звідси, з Куби! Мій тато був генералом УНР.
- А що таке УНР?
- Українська Народня Республіка. Її потім захопили большевики. Тато з ними бився.
- То Ваш тато був білим?
- Так, в нього була біла шкіра. Та й в мами була біла шкіра.
- Я має на увазі, з Білої Армії. Адже Ви сказали, що Ваш тато бився з більшовиками. Значить він був за царя.
- Та що Ви! - здивувався Пляченко. - Він був патріот. У ті роки...
Несподівано для себе, Пляченко почав розповідати незнайомці історію визвольних змагань. Вона слухала уважно, інколи ставила питання. Все це було для неї нове.
Вони йшли нічними вулицями і говорили. Коротеньким провулком перейшли з Малекона до Сан Лазаро, а звідти - на Сан Франциско.
Біля одного з будинків Пляченко зупинився.
- Тут є моя хата. Хочете зайти?
Вони піднялися на другий поверх.
- Комуналка? - спитала дівчина, оглядаючи квартиру.
- Вибачте?
- Квартира на багато сімей?
- То була моя власність. Але після революції Кастро все відібрав та заселив інших. А мені залишив одну кімнату.
Кімната була затишна. Пляченко увімкнув світло.
Тільки тепер роздивився дівчину. Було їй років 22 і була вона гарна. На ній була совіцька воєнна форма.
- Ви офіцерка?
- Льотчиця... - відповіла дівчина. - Це дуже цікаве, те що Ви розповіли. Я зовсім нічого не знала про УНР, про гетьмана...
- В Вас були совітські підручники, - сказав Пляченко. Він увімкнув магнітофон - ще одну пам'ятку дореволюційного життя.
- Хто це співає?
- Карлос Гардель. То є аргентинське танго. Трохи старомодне...
- Мені подобається.
- Хочете рому?
Пляченко дістав з шухляди пляшку темного Бакарді - тепер таке не дістати. Пляченко тримав її для особливих випадків - ось як тепер.
Вони випили. Потім ще.
- Це краще від горілки... - сказала дівчина. - Потанцюємо?
Вона не вміла танцювати танго. Натомість в них вийшло щось подібне на вальс. Вони притулилися одне до одного. Під військовою формою Пляченко відчував тепло її тіла. Він погладив їй спину. Вона його поцілувала. Поцілунок був гарячий та солодкий. Язик Пляченка опанував дівочого рота. Вона відповідала...
Пляченко притягнув її до себе. Його коліно сковзнуло поміж її ногами. Він рухнув коліном. Дівчині сподобалося. Не перериваючи поцілунок, Пляченко розстібав їй жакет. Вона допомагала.
Він лизав їй шию.
- Як це приємно! - сказала вона.
Під жакетом був масивний бюстгальтер. Пляченко почав цілувати її перса крізь тканину.
- Зачекай, - дівчина стягнула бюстгальтер. В неї були гарні перса. Пляченко вкрив їх поцілунками. Притиснув поміж пальцями рожеві соски. Торкнувся їх язиком. Дівчина заплющила очі.
Пляченко стягнув з неї спідницю. Зняв з неї трусики.
Він поцілував її живіт, потім його губи потонули у волоссі на її лобку.
- Що ви робите! - гукнула дівчина. - Це ж... не можна... Це ж... а...
Губи Пляченка відшукали клітор. Той швидко набухав. Пляченко лизав його, цілував, трохи надкушував... на мить залишав у спокої і торкався язиком статевих губок. Його язик проковзував усередину.
- Аааа... - стогнала дівчина. - Не зупиняйся...
Пляченко прискорив темп.
- Трахни мене! - прохала дівчина.
Пляченко легенько вдарив її по сідницях.
- Виєби мене!
Пляченко зрозумів. Не відводячи губів від клітора, він розстібнув брюки і звільнив напружений прутень. Дістав з шухляди презерватив - "Добре, що кімната маленька, - подумав він" - і одягнув прутень. Він підняв дівчину на руки і посадив на стіл. Розвів руками її статеві губки - і повільно ввів прутень.
Дівчина гаряче дихала.
Пляченко витягнув прутень і відразу ж ввів його назад. Потім знов і знов. Він не поспішав. Дівчина кричала від насолоди.
Руками Пляченко пестив її перса, цілував її вуха. Його язик торкнувся її потилиці.
- Ще, - прохала вона, - Ще!
Пляченко почав рухатися швидше. Його прутень глибоко увійшов у дівоче тіло.
- Таааааааак!
Сперма вдарила з прутня. Стримана презервативом, вона накопичувалася наприкінці. Дівчина напружилася... і кінчила.
- Не виходь ще трохи, - попрохала вона. - Мені ніколи ще не було так добре...
......
- Ти не думай, що я непорядна, - сказала вона. Втомлені, вони лежали у ліжку. - Я не є проститутка...
- Я так і не думаю, - сказав Пляченко. - Ти жінка. І ти маєш право на насолоду. Що ж тут непорядного.
- Я правда вже не дєвочка... - зізналася вона. - Вже рік... Річ у тому... В мене був хлопець...
- В тебе є дитина? - з порозумінням спитав Пляченко.
- Та ні... Хлопець... Як же це іспанською? Новіо!
- А, новіо? Жених? - зрозумів Пляченко. - Ти мене вибач, я вчив українську із татусем та матусею, і давно вже нею не спілкувався. Тому не знаю деяких виразів.
- Ви дуже добре говорите українською. Краще від мене.
- То ти казала, в тебе був новіо...
- Так, рік тому. Обіцяв одружитися, я йому повірила... А він отримав, що хотів, та й покинув мене...
- А хотів він лише статевих стосунків?
- А хіба чоловікам треба чогось іншого?
Пляченко ніжно подивився на неї
- Якби у цьому житті все було так просто... Але ж я так і не знаю, як тебе звуть.
- Я - Галя, - сказала дівчина. - Як у тій пісні про козаків. Знаєте?
- Знаю. Татусь і матуся мені її весь час співаю. А ще оцю: "Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю..."
- А Вас... Тобто, а тебе як звати?
- Тут мене називають Педро. Але матуся кликали мене Петрусь...
- Знаєш... Петрусь... мені ніхто ще цього не робив...
- Чого саме?
- Ніхто... не лизав мою...
- Тобі сподобалося?
- Т-так. Це було дуже соромно... але приємно. Мабуть я якась збочена...
- Ні, зовсім ні. Це цілком нормально. Ти хотіла би ще?
Галя сором'язливо промовчала.
Петро поринув під ковдру. Не поспішаючи, він почав цілувати Галин живіт. Руки відшукали щілину її піхви. Промасажувавши її губки, він ввів палець усередину. Відчув її теплий вологий коридор. Палець рухався краями печерки, ніби щось розшукував. Раптом Галина застогнала. Петрусь ввів ще один палець, сильніше натискаючи на крапку. Його губи ніжно доторкнулися клітора дівчини. Пальці пестили цю солодку частинку Галиного коридору. Язик лизав клітор. Галя кричала.
Петрусь відчув нестерпну напругу. Не припиняючи пестощів, він повернувся на ліжку. Тепер його прутень був напроти Галиного обличчя. Він чекав, що вона візьме його до рота і приготувався відчути на своєму стволі вологі дівочі поцілунки. Але вона лише стиснула прутня у руці і почала його дрочити. Вона рухала рукою різко, із силою оголюючи голівку і знов закриваючи її. Це відбувалося у такт Петрусевим пальцям. Петрусь прискорив рухи. Галя швидше заводила рукою по прутню. Петрусь востаннє стиснув губами вологий її клітор... і вона кінчила. У ту саму мить Петро відчув насолоду. Гаряча сперма вилилася дівчині на груди...
......
У Гавані, вдень.
- Що ти робиш? - спитав Пляченко. Галя дістала з сумочки бинт та шматок вати.
- В мене починаються місячні...
- Що починається, вибач?
- Ну, менструація...
- І ти збираєшся робити прокладку з цього? Е, ні!
Пляченко відкрив шухляду. У далекому кутку він відшукав пачку тампонів.
- Зачекай... - сказав він. Він розсунув дівчині ноги і акуратно ввів тампона у середину.
- Тобі зручно? - перепитався він. - Порухайся трохи.
Галя пройшлася кімнатою.
- Ну як, нічого?
- Нічого... - сказала дівчина. - Але звідки в тебе це?
- Це ще від Інес...
- Хто це така?
- Моя колишня дружина. Вона тепер у Маямі... принаймні, так казали.
- Чому ви розійшлися?
- Не знаю... Мабуть були занадто різні.
- В тебе були інші жінки, крім неї... і мене?
- Були.
- Багато?
- Яка тепер різниця...
- Переважно, чоловіки люблять вихвалятися своїми перемогами.
Пляченко потиснув плечима.
- Яка різниця, що і як було?
В нього було багато жінок. Якщо секс з жінкою дорівнює володінню нею... До революції йому належав готель та маленьке кабаре зі стриптизом. Акторки, що бажали отримати роль будь-якою ціною... Самотні американки, що шукали пригод... Жінки так званого "вищого світу" Гавани, де любовні пригоди - частина політики... Всі вони проходили через його ліжко. Проходили - і йшли далі. Пляченкові залишалися тільки спогади. Він пам'ятав їхні обличчя. Заплющивши очі, знов відчував їхні губи на своєму прутні, і свої - на їхніх кліторах. Пригадував їхні піхви - широкі та вузькі, глибокі і не дуже, досвідчені і зовсім ще дівочі - із темним, рудим чи світлим волоссям навколо. Пам'ятав запах кожної з них, змішаний з ароматом духів. Пам'ятав , як його прутень заглиблювався у жіночі тіла - спереду чи ззаду. І як той почувався у їхніх піхвах, а інколи - й анусах.
Але навіщо все це Галині? Це - інтимне, це давно вже минулося.
- Можна я подивлюся на твій пеніс? - спитала Галя.
Пляченко розкрив халат. Галя взяла прутень у руку. Він був великий і теплий. Вона із цікавістю роздивлядася цей орган.
- А яка була твоя колишня дружина?
- Дуже розумна, дуже вибаглива. У чомусь наївна...
- Я про інше. Якою вона була у ліжку? Що ви робили разом?
- Та майже все... Ігри, секс у незвичайних місцях, 69...
- 69? Що це?
- Це коли жінка та чоловік пестять одне одного губами, одночасно.
- Як пестять?
- Він цілує і лиже її ..., а вона бере до рота його прутень.
Дівчина перелякано подивилася на нього.
- Бере прутень до рота?! Але ж це огидно!
- Багатьом жінкам це подобається.
- Я десь чула, що таке буває. Але думала, що на таке здатні лише шльондри та збоченки.
- Ні... Багато нормальних жінок.
- І тобі таке часто робили?
- Часто...
Галя не спускала очей з прутня. Він трохи напружився. Вона знов провела по ньому рукою. Він їй подобався.
- Цікаво, а я б змогла? - спитала вона саму себе.
Пляченко обняв її.
- Помий його! - сказала Галя.
Пляченко пішов до ванної кімнати. Коли повернувся, Галя сиділа на ліжку зовсім гола.
- Я готова...
Пляченко став біля неї. Вона взяла прутень двома руками. Стягнула шкірку з голівки. І обережно торкнулася прутня губами. Потім ще раз. За якусь мить ціла голівка потонула у її роті. Пляченко відчув, як її язик облизує голівку прутня. Це було приємно. Він взяв руками її голову і почав керувати її рухами. Тепер він брав її у рот, наче у піхву. Дівчині було це цікаво. Вона зробила знак, щоб він не поспішав. Її язик хотів вивчити кожну клітинку його прутня. Вона лизала його і цілувала, випускала на мить - і знов ховала у роті...
Петрусь відчував насолоду. Давно вже йому не було так добре. Він вже не міг стримуватися. І коли Галя знов міцно стиснула губами оголену голівку прутня він кінчив.
Дівчина відсунула голову і сперма потекла їй на підборіддя. Галя не знала, як реагувати. Її обличчя висловлювало суміш страху і зацікавлення. Вона невпевнено ковтнула... потім облизала губи... потім омочила палець у спермі і поклала до рота.
- Це як рисовий відвар, - сказала вона і посміхнулася.
...
Пляченко приготував каву. Галя пила її з насолодою.
- ...То ти кажеш, всі твої друзі емігрували? - повернулася вона до попередньої розмови.
- Майже... Одного розстріляли - він був офіцером контр-розвідки. Інший вступив до Партії, займає велику посаду і намагається позбутися компрометуючих зв'язків з минулого. Решта - у Маямі.
- А ти чого не поїхав?
- Не знаю... Спочатку вірив у Кастро. Потім не хотів вірити, що він зв'язався з комуністами. Потім думав, що нічого в них не вдасться. Потім сподівався, що Штати все це зупинять. А коли після ракетної кризи зрозумів, що червоні прийшли на завжди - було вже запізно.
- А тепер? Тепер ти хотів би втекти?
- Тепер - так. Але кордоні перекриті.
- Знаєш, все що то мені розповів... За УНР, за червоний терор... Я не можу більш жити у Радянському Союзі. Я хочу бути українкою, а не "радянською людиною". І... я хочу бути жінкою... Мені дуже добре з тобою.
Пляченко поцілував її у губи.
..........................................................
- Є чимала інших засобів, окрім вагінального - сказав Пляченко. - Хочеш я візьму тебе ззаду? - спитав він.
- А це як?
- У анус...
Галя здивовано подивилася на нього.
- У попу?!! Але ж це - гомосексуалізм... - сказала вона.
- Гомосексуалізм - це якщо між двома чоловіками. А якщо між чоловіком і жінкою...
- Але ж це неприродно...
Пляченко поклав руки на її сідниці. Він цілував її перса.
- Я хочу тебе... - прошепотіла Галя. - Тільки...
- Не бійся... Я буду дуже обережним...
Пляченко дістав останній презерватив із мастилом (при Кастро таких вже не придбати!) і натягнув на напружений прутень. Він поставив Галю на коліна. Кінець прутня уперся у дірочку анусу.
Пляченко діяв поступово. Міліметр за міліметром він входив до заднього проходу дівчини.
- Не боляче? - спитав він.
- Трохи... зовсім трохи. Але... якось цікаво... і навіть приємно...
Пляченко зупинився на мить, чекаючи, коли Галине тіло звикне до такого втручання. Потім продовжив.
Врешті-решт, ціла голівка опинилася у її тілі. Пляченко почав повільно рухатись.
- Це приємно... - зіналася Галя. - Це так добре...
Рука Пляченка лягла на її лобок. Пальці знайшли клітор. Петрусь пестив її спереду і брав ззаду. Він відчував, як пеніс треться о її стінки, як голівка ковзає вузьким входом: туди-сюди, туди-сюди.
Галя була червоною від збудження і насолоди. Пляченко заглибився до неї. Вона гукнула від болю та насолоди... і кінчила. Він також.
................................................................
- А скільки звідси до Маямі? - спитала Галя.
- Кораблем чи літаком?
- Літаком.
- Коло години... А в чому річ?
- Ти знаєш, що я льотчиця... Ми могли б...
- Втекти? А це реально?
- Все залежить від Гулі... - вимовила Галина.
- Хто така Гулі? - не зрозумів Пляченко.
- Не "Гулі", а Гуля. Гульнара Рахмонова. Це моя напарниця. Якщо вона погодиться втекти - все гаразд. Але якщо ні...
- Рахмонова - то є московське прізвища? - спитав Пляченко.
- Та ні, вона не москвичка, вона з Казані. Татарка.
Пляченко був вражений:
- О, то є велика річ! Татусь казав, що татари - такий самий поневолений народ, як і наші українці.
- Але ж Гуля - радянська патріотка. Вона вірить у радянську владу, і ніколи не сприятиме "ворожій діяльності". Хіба...
Галя зупинилася.
- Ох і розбещив ти мене, - посміхнулася вона. - Такі тепер думки...
- А що?
- Гулю можна спокусити. Мені здається, їй бракує особистого життя. До того ж... я не впевнена, але... не знаю, як сказати. Мені здається, що їй подобаються і дівчата також... Зокрема я...
- А тобі ця Гуля подобається?
- Якщо чесно... так. Одного разу ми були разом у душі. І я раптом відчула, що мене приваблює її тіло... Особливо - груди... Я не гідна була відірвати очей. Вона це помітила і посміхнулася. Я знаю, що якби я зробила крок уперед... Якби я її поцілувала... Вона б відповіла. Але ж мені було так соромно...
- Ти думаєш, що зможеш її спокусити?
- Ми зможемо. Бо їй бракує і чоловіка також. Вона сама мені якось зізналася...
- Але як ми це зробимо?
- В мене є ідея!
..........
Гульнара Рахмонова чіпляла над ліжком фотографію Брежнєва. В неї було світле волосся і блакитні очі.
- Вона правда татарка? - спитав Пляченко. - Бо татусь мені розповідав, що всі татари - із вузькими очима та на конях. Він дуже знався на ріжні наційональності..
- Серед волзьких татар десь третина - світловолосі, - пояснила Галя. - Я колись проходила у Казані практику...
- Привіт, Гулю! - сказала Галя російською. - Що це ти робиш?
- Як що?! Ти хіба не знаєш?! В нас тепер новий Генеральний секретар, товариш Брежнєв!
- Це він на фотографії?
- Так, - із ніжністю сказала Гуля. - Дивись на нього. Він справжній чоловік - сильний, рішучий. Вже хто хто, а він швидко побудує в нас комунізм.
Галя погодилася.
- Я б хотіла зустріти такого чоловіка! - вимовила Гульнара. - Але всіх справжніх вже розібрали...
- Гулю! - перервала Галя. - Дозволь відрекомендувати тобі мого нового знайомого.
Вона покликала Пляченка.
- Це - Педро Гевара, перший секретар Гвантанамського обкому компартії Куби. У Гавіні він по партійних справах.
- Родич Ернесто Че?!? - спитала Гуля.
- Це його двоюрідний брат, теж з Аргентини.
Гулині очі заблищали.
- Ес мі аміга Гульнара Рахмонова, авіатора руса.
- Буенос діас, компаньєра! - сказав Пляченко. - Сой Педро. Но абло русо, но абло украіняно, но абло татаро, соляменте кастіжяно. Перо коноско: "здрасті", "таваріщ", "пажєлуста", "Лєнін" і "водка".
- Пожалуйста, товаріщ! - посміхнулася Гульнара.
- Гулю, тут така справа, - сказала Галя. - В нас тут гарячої води немає - треба розігрівати у баняках. А в товариша Гевари - службова квартира у центрі міста. Там є ванна і газова колонка...
- Якось не зручно... - сказала Гуля.
- Та годі! Він сам запропонував. Уявляєш собі - гаряча ванна!
- Че, компаньєрас! - підтримав Петрусь "Гевара". - Бієнвєнідо! Мір, дружба, комунізмо!
- Ну, гаразд... Тільки зберу речі.
Галя перехопила погляд, що її подружка кинула на Пляченка. І несподівано відчула, що ревнує. Тільки кого з двох?
.........
- Че, акі, - сказав Пляченко, відкривши двері ванної. Він запалив газову колонку і вийшов.
- Тільки ось що... - сказала Галя. - Це комуналка... До того, треба економити газ та воду... Тобто, митися нам доведеться разом.
Вона хвилювалася: що як Гуля відмовиться?
- Ну звісно, - сказала Гуля. - Ми ж не буржуйки, щоб митися окремо. При соціалізмі економіка має бути економною...
Ванна повільно наповнювалася теплою водою з душа.
- Ну що? - Галя почала розстібати блузку.
Гуля, здавалося, не помічала її хвилювання. Вона швидко стягнула з себе верхню одежу.
- Допоможи мені розстібнути бюстгальтер, - попрохала вона.
Галя розщепила гачки - пальці майже не слухалися. Під тканиною вона відчувала гарячу спину подружки.
Бюстгальтер впав на підлогу і Гульнара повернулася. В неї були гарні великі груди...
Не соромлячись, казанка стягнула з себе труси. Тепер Галя бачила Гулине лоно із коротеньким світлим волоссям. "Невже Гуля голить це місце?" - подумала вона.
- А ти що? - спитала Гульнара. - Поспішай, поки ванна не переповнилася!
Галя нарешті впоралася із блузкою та скинула на підлогу спідницю.
- Ти що, так і будеш купатися? - спитала Гульнара. Вона вже стояла у ванні. - Я на тебе чекаю...
Відчуваючи, що тремтить, Галина зняла труси та бюстгальтер.
- Що з тобою? Тобі холодно? - спитала Гульнара. - Ходи до мене, я тебе зігрію.
Галина стала під душ. Гульнара обійняла її та притулила до себе.
- Зараз буде тепліше, - вона почала розтирати Галину спину.
Галини груди торкалися грудей Гульнари. Рухи подружки уповільнилися. Тепер вона гладила Галину спину. Галина щільніше притулилася до Гульнари. Та взяла її за сідниці.
- В тебе дуже гарна попа, - сказала Гульнара.
- В тебе теж, - відповіла Галина. Вона теж спробувала погладити подружку по спині... і відчула, як Гульнара напружилася. Гуля обняла Галю.
Зверху на дівчат лилася тепла вода. Галя нахилила голову і поцілувала Гулю у шию. Гуля підняла підборіддя, підставляючи шию для Галиних губ. Галя не примусила чекати на себе. Її руки гладили потилицю Гульнари, її поперек, її сідниці. Гуля масажувала сідниці Галі.
Дівчата почали цілуватися. Якись час вони гралися губами одна одної. Дотики ставали все ніжнішими і довшими. Язики дівчат почали невпевнено просуватися уперед - і зрештою зустрілися. Язики почали невміло пестити один оден.
Галя перервала поцілунок.
- Так ми ніколи не помиємось, - жартівливо сказала вона. - Хочеш, я намилю тобі спинку?
- А давай домовимось - я буду мити тебе, а ти - мене, - запропонувала Гульнара.
Дівчата почали намилювати одна одну. Починали з ший. Потім спустилися до грудей.
- Які вони в тебе гарні! - сказала Галя. Вона повільно милила кожний сосок подружки. Гульнара робила те саме з нею.
- Аххх...
Тепла вода змивала мило. Дівчата пестили пальцями соски, ніби перевіряючи, чи добре вони вимиті. Галя не витримала і поцілувала Гулин сосок. Вона надовго припала до нього, смоктаючи і облизуючи рожеву шкірку. Потім перейшла на інший. Гуля закинула голову від задоволення. Вона провела намиленою мочалкою по животі Галі... потім по її сідницях.
Галя випустила нарешті Гулини груди з рота.
Дівчата помили одна одній ноги, попестили сідниці... Залишався лише низ живота.
Гульнара торкнулася рукою статевих губ подружки.
- Яка в тебе брудна пися, - жартома сказала вона. - Треба її негайно помити...
Галина посміхнулася.
- А в мене? - спитала Гульнара.
Галина доторкнулася до Гулиної вульви. З награною серйозністю вона оглянула це місце. Мов лікар, розсунула статеві губки... провела пальчиком по входу до піхви.
- Писю треба мити, - солодко повідомила дівчина. - Твоя пися прохає на це. Вона чекає...
- Тільки давай сядемо у ванну.
Дівчата вимкнули душ. Вони сіли у воду. Руки кожної з них лягли на вульву подружки. Дівчата почали обережно мити одна одну. Їхні дотики були м'які і ніжні. Вони розводили одна одній губки, пропускаючи воду у середину. Вони вимивали кожен міліметр навколо кліторів. Пальчики кожної шукали вхід до подружки. І, знайшовши його, намагалися заглибитися у середину. Миття перетворилося на щось інше. Дівчата ніжно пестили одна одну пальцями. І водночас цілували губами одна одну - шию, груди, вуха.
- Аааа, я не можу більше, - застогнала Гульнара. Галя глибоко ввела у неї палець. - ааах... Галю... подружко... ти прєлєсть...
Ногою Галя відкрила пробку. Вода почала виходити. Тепер дівчата сиділи у порожній ванні.
- Зачекай... - Галя витягнула пальця з Гуліної піхви. Вона нахилилася, і спробувала дотягнутися губами до клітора подружки.
Але у ванні було не зручно.
Галя скинула на підлогу товсті махрові рушники, що їх приготував Петрусь. Вона посадила на них Гульнару і розставила їй ноги.
- Що ти робиш? - здивувалася та. - Ти хочеш робити це... ротом?
- А що тут такого? - весело спитала Галя. - Ми ж чисті. Я сама тебе вимила.
І вона почала пестити Гульнару губами.
Вперше у житті Галя лизала жіночу вульву. Але вона знала, що сподобалося б їй - і робила те саме Гульнарі. Вона пригадала, як лизав її Пляченко. "Треба бути не гіршою, - із посмішкою подумала вона. - Я ж жінка!"
Гульнара стогнала від насолоди. Дівочий сік стікав на махрові рушники, залишаючи солодкий запах. Не перериваючи пестощів, Галя знов ввела палець.
- Дооообре... - шепотіла подружка. - Тільки... так бракує чоловічого члена... усередині...
- Ти хочеш чоловіка?! - із насмішкою спитала Галя, на мить відриваючи рота від клітора подружки. І відразу ж повернулася до чарівного горбика.
- Тааааак... Будь-якого... Тільки - відразуж.... тепееееер...
Галя відкрила двері.
Пляченко, який весь цей час спостерігав за дійством, увійшов. Він швидко скинув одежу.
Гуля трохи злякано подивилася на нього: що він тепер подумає про неї?
- Че, еста бьєн, - лагідно заспокоїв її Петрусь.
Він нахилився і ніжно поцілував дівчину у губи. Потім поклав руки на її груди, які він ні за що б тепер не назвав "персами".
- Товариш Геварааа... - захоплено прошепотіла Гуля. - Ви кращі від самого Фіделя...
Пляченко закрив двері. Галя відірвалася від Гулиної писі.
Пляченко обійняв дівчину за плечі і підвів. Потім ніжно нахилив. Тепер Гуля спиралася руками о краї ванни. Її босі ноги стояли на махровому рушнику.
Пляченко повільно ввів свого прутня до її піхви.
Галя не залишила подружку. Вона цілувала її губи, пестила руками груди.
Пляченко рухався рівномірно, заглиблюючись до Гулиного тіла. Галина не могла вже контролювати збудження. Вона стала у ванну так, щоб її щілинка опинилася біля обличчя Гульнари.
Та припала губами до рожевих губок подружки. Гульнара почала цілувати Галину писю. Потім її лизати. Вона притулялася ротом до клітора подружки, ковтала її сік. Забувши про сором, проштовхнула язика у Галину піхву. Галя притулила її голову до себе. Напівзаплющеними очима вона дивилася на Пляченка. Йому теж було добре.
На якусь мить Петрусь вийшов. Потім максимально заглибив члена до тіла Гульнари. Та прогнулася - і розслабилася. У той самий момент Пляченко знов вийшов з неї - і гаряча біла сперма полилася на спину дівчини. Гуля востаннє провела язиком по клітору Галі. Галя відчула, що кінчає.
- Е ні, зачекай... - вона знов притулила Гулину голову до своєї щілинки. Пляченко підійшов і почав цілувати Галині соски.
- Ахххх, - сказала Галя і кінчила по справжньому.
Розслаблені, всі троє повалилися на махрові рушники на підлозі.
"Добре, що цю ванну кімнату будували ще до Кастро, - подумала Галя. - Така велика, що місця на підлозі стає всім! Добре ще, що в Петруся знайшлися такі великі рушники..."
..........
Офіцер КДБ Юрій Горін уважно слухав інформаторку.
- Ні, компаньєро, - казала та іспанською, - "Чіка" із темним волоссям ходила до нього вже тиждень. Я не повідомляла Вас, бо думала: чіка - росіянка і знає, що робить. То не є моя справа слідкувати за комуністами, особливо з Русіа. Але два дні тому з'явилася білявка...
- Продовжуйте, компаньєра, - заохотив Горін.
- І я подумала: що дві комуністки можуть так довго робити у компанії класового ворога? Тоді почала придивлятися.
- Далі?
- Одного разу вони забули зачинити двері. Я зазирнула... Ке венгуенца! - із обуренням гукнула вона. - Всі троє були голі! Уявляєте собі, компаньєро?
Горін уявив.
- Сеньор колишній власник ліг на підлогу. Білявка лягла поруч, але у іншому напрямку. Вона поставила свою "чучу" біля рота сеньора. Який сором! Інша "чіка" теж лягла: вони тепер складали трикутник. Вона поставила свою "чучу" біля рота білявки, а сама взяла до рота пеніс сеньора колишнього власника. І ці безстидники почали пестити одне одного ротами - одночасно. Клянуся революцією, компаньєро, все так і було!
- Потім? - спитав Горін. Ця історія цікавила його все більше.
- Отримавши насолоду, вони пійшли до ванної кімнати і почали мити одне одного. Вони часто миються, компаньєро! Зовсім не економлять народну воду!
- Це дуже зле, - похитав головою Горін. - Природні ресурси - запорука комуністичного будівництва.
- Потім дві чіки про щось говорили мовою, яку я не розумію. Гадаю, що російською. Сеньор мовчав, тільки іноді щось казав іспанською. Мені здається, що він лише вдає, ніби не розуміє, а насправді прислухається до розмови.
- Цікаво, дуже цікаво.
- З першою "чікою" сеньор розмовляв якоюсь не зрозумілою мені мовою. Але то була не російська, компаньєро!
- А яка?
- Я не знаю. Але сеньор колишній власник колись казав, що він украіньано. Може це ідіома де Украніа?
- Неймовірно... - сказав Горін російською. - Втім...
Раптом він пригадав старий вислів: "український буржуазний націоналіст". Але тут, на Кубі? Але ж... Галина ж з Полтави. Полтава - це УРСР. Та й прізвища у неї Гнатенко... Тож хохлушка.
- Але у присутності білявки вони розмовляли лише іспанською, - казала інформаторка, - а ту іншу мову не згадували. Ніби приховували від неї.
"Треба якнайбільше фактів, - подумав Горін, - Кожна деталь..."
- ...Ось я й кажу, компаньєро. Перша "чіка" переконувала білявку щось зробити. Та, здається, соромилась. Але потім погодилась. Тоді сеньор зняв з себе брюки, і я побацчила його пеніс. Білявка невпевнено стала перед ним на коліна. Спочатку вона взяла пеніс у руки і почала його роздивлятися. Потім почала гратися з ним пальцями. Від цього пеніс сеньора напружився, став великий і твердий. Тоді підішла перша "чіка", поклала руку білявці на голову і легенько штовхнула уперед. Вона щось сказала російською. Білявла поцілувала пеніс сеньора губами. Потім торкнулася його язиком. Потім - о компаньєро! - почала вилизувати його від початку до самої голівки. І потім взяла його до рота.
Горін уважно слухав.
- Спочатку білявка спробувала засунути до рота цілий пеніс. Але він виявився завеликий і вона ледь не вдавилася. Тоді випистила частину пеніса на волю, Залишина у роті тільки голівку. З того, як рухалися її щоки я зрозуміла - білявка тримала голівку руками і лизала її зсередини.
Горін важко дихав.
- Але перша "чіка" знов підішла. Вона витягла пеніс з рота подружки і стягнула з нього шкірку. Аж потім знов поклала до рота білявки. А сама почала цілувати сеньора колишнього власника у губи. А сеньор опустив руку на її "чучу" і почав її гладити. А іншою гладив сідниці цієї жінки. І я зрозуміла, що сеньор кінчає. Білявка трохи злякалася, і хотіла випустити пеніс, але перша "чіка" - з темним волоссям - знов притримала її голову - і та почала ковтати сперму, що лилася до її рота. У цей момент, чорненька стала на коліна поруч з нею, відібрала в неї пеніс і поклала вже до свого рота, злизуючи залишки сперми. І тоді ці дві "чіки" лягли на підлогу удвох, так, що "чуча" кожної була напроти обличчя іншої. І почали лизати одна одну.
- Потім? - видавив з себе Горін.
- Потім вони знов помилися - усі разом - і десь пішли. Вони про щось говорили, але я запам'ятала лише одне слово - як же ж воно? Здається, "аеропорт"...
Горін напрягся. Змова. Буржуй спокушає радянських пілоток і примушує видати військові таємниці! А може це збіг обставин? Може емігрант просто хотів побавитися? А дівчата виявилися морально нестійкими? Треба розібратися самому. Може все обійдеться? А може він, Горін, розкриє серйозну справу і отримає орден Леніна?
Але тепер він занадто збуджений, щоб думати. Що робити? Що?! Він озирнувся у пошуку відповіді. Погляд зупинився на інформаторці. Горін підійшов до жінки і спустив брюки. Швидким нервовим рухом він вставив пеніс до її рота.
Інформаторка не звикла сперичатися з начальством. Раніш, прислужницею у плантаторському будинку, вона мовчки виконувала прохання старого пана. За першим натяком, йшла за ним до кабінету і нахилялася, підводячи довгу спідницю. Або сідала на масивний дерев'яний стіл і розводила ноги. Або пестила його руками чи ротом.
Тепер, коли революція стільки зробила для неї, коли товариш Кастро подарував кімнату у центрі Гавани (їй, гвахірі!), коли революсіонаріос призначили її депутаткою міської ради, коли за співпрацю із КДБ росіяни давали консерви, вона не могла відмовити комуністу... а тим більше такому ввічливому компаньєро.
Горін тримав руками її голову. Його член виходив і знов заходив до її рота. Він брав її у рот наче у піхву - різко, нервово, жорстко. І вона відповідала на його рухи.
Горін швидко кінчив, примусивши жінку проковтнути сперму.
- Нікому про це не кажіть, - наказав він.
- Я розумію, компаньєро. Це потрібно для революції. Чоловік не може без жінки... Навіть, коли він комуніст. Це мій революційний обов'язок, компаньєро!
Горін вийшов з кімнати. Треба було поспішати. Треба все перевірити. Аеропорт... найпростіше було б зателефонувати кубінським колегам, щоб затримали коханців. Але він розумів: те, що сталося, будуть вважати його особистим прорахунком. Чим менше людей знатиме, тим краще. До того, можливо, що це й не змова... Він добре знав Гульнару Рахімову. Та щиро вірила у комунізм, у радянську владу... Навряд чи стала б свідомо допомогати ворогові. Якби тільки з нею поговорити!
Горін сів до службової машини.
- До військового аеропорту!
Машина поїхала старою Гаваною. Вона рухалася повільно, надовго зупиняючись біля світлофорів, пропускаючи автобуси...
- Швидше! - гукнув Юрій.
- Але ж тут такий рух! - запротестував водій.
Горін дістав пістолет і притулив дуло до його потилиці.
- Зараз чотири сорок п'ять. Якщо за тридцять хвилин ми не будемо на місці, я пристрілю тебе, як скаженого пса. Питання є?
Водій натиснув на газ.
Горін дивився на водія. Він міцно тримав у руці пістолет. Він бачив, як довге холодне дуло торкаються людського тіла. Цілком несвідомо він почав водити пістолетом по широкій потилиці водія. "В жінок це ерогенна зона, - чомусь подумав він. - А в чоловіків?"
Щоразу, коли Горін діставав зброю, його охоплювало якесь хвилювання, якесь незвичне збудження. Він міг хвилинами сидіти у кімнаті, торкаючись свого пістолета. Чистячи його, пестячи... І коли він приставляв зброю до жіночого тіла... Чи навіть до чоловічого.
Гаряче сонце палало у небі. Від спеки машина розпалилася. Горіну почало здаватися, що на водійському місці сидить жінка. Він ніжніше зарухав зброєю....
Водій їхав на максимальній швидкості. Він на ввежав ані на дорожні знаки, ані на інші автомобілі. Пішоходи із криками втікали з тротуарів. Машини різко гальмували.
Горін продовжував свою страшну гру.
- Швиииидшееее, - шепотів він. - Поспішаааааай...
Рівно за двадцять одну хвилину машина зупинилася біля аеропорту. Горін вистрибнув з неї і побіг. Біля літовища застиг на місці: військовий літак піднімався у небо. Жодної помилки: це літак Рахімової та Гнатенко.
Горін підвів пістолет та вистрілив. Але запізно. Літак був вже занадто високо...
......
У пілотській кабіні було затишно. У кріслі першого пілота сиділа Галя. Гуля сиділа поруч. Пляченко - трохи позаду.
- Товариш Гевара хоче подивитися на Гавану з неба! - казала Галя. - Це - секретне партійне доручення. Я тільки що отримала дозвіл від Юри Горіна.
- Ну, якщо навіть товариш Горін дозволяє... - сказала Гульнара.
Пляченко поклав їй руку на плече і Гуля її погладила.
- Милий, - сказала вона. - Кієрес вольвер, керідо?
- Сі, карінья - відповів Петрусь.
Він підсунувся ближче. Обійнявши Гулю ззаду, він пестив її потилицю. Потім шию. Потім вони почали цілуватися.
- Я ж так не зможу допомагати Галі, - засміялася Гуля.
- Нічого, я й сама впораюсь, - обізвакася та. - Бавтеся собі як хочете.
Гуля обернулася до Пляченка. Вони обійнялися. Він цілував її обличчя. Руки заволоділи її сідницями. Гуля скинула з себе формену сорочку та спустила спідницю. Вона жадібно притулилайся до українця.
Тепер вони роздягали одне одного.
Потім кожен почав вкривати поцілунками тіло партнера. Вони гралися, як хотіли. Їхні гарячі губи пестили найсолодші частини тіла, нічого не залишаючи поза увагою.
- Мені бракує твого рота... отут, - шепотіла Гуля, притуляючи голову Пляченка до своєї розкішниці.
І він відгукнувся на заклик. Потім перегорнувся на спину. Тепер Гуля була понад ним. Не відриваючись від її статевих губок, він притиснув її голову до свого члена.
- Тільки не поспішайте... - попрохала Галя, - Я дивлюся за вами у дзеркало. Повільніше... прошу...
І, пригадавши щось, додала:
- Транкіло, Педро, пор фавор!
Вона вела літак однією рукою. Іншу опустила попід спідницю. Вона водночас слідкувала за польотом та за друзями. Їй було добре.
"Аби тільки вони не кінчили зарано... - думала вона. - Втім..."
Пляченко та Гуля лизали одне одного повільно. Дуже повільно. Вони нікуди не поспішали. Насолоджувалися кожною миттю чарівного кохання. Він не знімав своїх долоней із сідниць дівчини, вона підсунула свої під сідниці Пляченка. Дивлячись у дзеркало, Галя не могла зупинити свою руку. Вона кінчила швидко... і відчула, що хоче знов.
Галя примусила себе звільнити вологу руку. Переконавшись, що Гульнара зайнята членом Пляченка, дівчина притягнула до себе рацію і тихенько зоговорила англійською. Людина на іншому боці спочатку нічого не розуміла, потім відповідала недовірливо і, зрештою, стала привітною.
- Я більш не можу стримуватись, - гукнула Гуля.
Пляченко прискорив темп. Гуля не відставала.
Вона кінчила першою, але не припинила роботи.
- Кінчи мені до рота! - прохала вона, знов всуваючи члена поміж губами.
І Пляченко кінчив. Дівчина безсило впала на нього.
Пляченко облизав губи, на яких ще залишився жіночий сік.
- Одягайтеся! Швидко! - гукнула Галя.
Друзі почали шукати одежу.
- Ну будь ласочка... - прохала Галя.
- Зараз, кохано, - українською відповів Пляченко.
Гульнара здивовано подивилася на нього.
- Що це ?... - вона визирнула до вікна і замовкла.
- Це Маямі, - пояснила Галя.
- Так ми...
- Втікли до Америки.
- Що?!
Гуля вхопила пістолет.
- Там нема набоїв, - зауважив Пляченко.
- Хто ти?
- Я назваюся Петро Пляченко. Мої батьки були українці, але я вже народжений на Гавані.
- Зрадники! Вороги! - Гуля розплакалася.
- Гулечку! - сказала Галя.
- Гулечку... - повторив Пляченко. - Ми тебе дуже любимо.
- Ми тебе... кохаємо... - додала Галя. Вона поставила літак на автопілот і разом з Пляченком обійняла плачучу подружку.
- Ми з тобою. Ми тебе не залишимо.
Вони почали цілувати Гульнару, удвох пестили її голе тіло. Пляченко ніжно розвів її ноги і ввів член. Галя не випускала зі своїх губ її соски.
- Ми кохаємо тебе, - повторював Пляченко.
Гуля заридала знов.
- Рідні ви мої! Я нікого ще так не кохала, як вас двох. І ніхто мене так не кохав, як ви. Ви - моє щастя! Мій комунізм!
Літак опускався на літовище Маямі.
© Олександра Шелковенко(Саша Шло)