русскій міръ
так вже трапилось, що чергове відключення електроенергії (так, у 2022 році через військову агресію росії у столиці України світло подається по графіку) ми вирішили повести за пляшкою червоного вина у місцевому парку. і розмова якось сама собою чомусь вийшла на массову російську культуру. основна думка, яка народилась в хлді спогадів - те, що ми вважали російським «артхаусом», а саме фільми накшталт «груз 200» балабанова чи «чисилище» невзорова - це не який не художній твір, а тупо документалка. фактично, режисери показали звичайний російський побут. навіть трохи прикаршаючи сувору буденність північного сусіда.
після такого відкриття я троихи інаше сприймаю відчайдушні спроби окремих представників російської федерації цю саму федерацію зберегти за будь-яких умов. чесно кажучі, мені і раніше було байдуже що буде на територіх сучасної росії: ультраліберальна конфедерація, співдружність незалежних держав чи тоталітарна імперія - головне щоб представникам цього утворення було лячно лізти на південний захід. в будь-якому випадку, збереження росії в існуючий формі несе загнозу насамперед мешканцям самої росії. але якщо росіянам подобається жити у хуйовому наркотичному трипі балабанова чи достоєвського - будь ласка.
тільки не експортуйте це нам.