(no subject)
Ніщо не бадьорить, як постріл гармати.
Нічим так не грають, як грають життям.
Я знаю, що Богу потрібні солдати -
Топтати багнюку духовних ям.
Туди, де зариті у землю таланти
Шеренгами йдуть тисячі свіжих душ.
А Богу потрібні такі лейтенанти,
Які б не тремтіли від «кроком руш».
Життя - серіал. І в одній з перших серій
Без Пастиря вівці втрачають свій шлях…
Господь обираєтаких офіцерів,
Щоб вчили служити простих салаг.
Колись і мене офіцером обрали,
І я розумів, гнучи скелю спини,
Навіщо потрібні Йому генерали -
Нести на собі весь тягар війни!
І ранок, і ніч, пофарбовані сірим,
Моєму терпінню вкорочують вік..
І я разом з іншими став дезертиром.
Тікати - тікав. Далеко не втік…
Закінчено бій. Ангел грюкнув дверима.
Нарешті розставлено крапки над «ї»…
Господь зупиняється над рядовими
І плаче…
Куди ви, діти мої?…
Серпень 2011