Ліцей
Ось сидів я за компом, слухав музику, лазив в інтернеті.... і наче все іде по плану... прямо як в пісні гразданської оборони...І тут в плеєрі заграла піня досведанья командор.... наче нічого дивного.... однак... Потім мені написав мій однокласник... І тут на мене напав такий страшенний смуток що аж на сльози пробиває.... ну і звичайно цей смуток прийшов не просто так.... в нього є причина і доволі конкретна.... Я згадав навчання в моєму технічному ліцеї.... Я згадав складності, проблеми, радощі, свою компанію.... О господи, як все було по іншому...капець... І тут приходять думки в голову... що все....все пройшло... і такого як було вже ніколи не буде.... І дійсно... такого вже точно не буде... може бути краще, гірше але так вже не буде...я згадую про ті щасливі безневинні роки... коли небуло ніяких особливих проблем.... Згадую свого директора... я його ненавидів.... він мене весь час діставав за мою зачіску.... А зараз я навіть за ним скучив... І за всіми вмкладачами теж скучив.... І навіть за нашею горе-фізичкою теж... так, хлопче, приїхали.... Безумовно скучив за своєю групою... за ті роки, що я навчався в ліцеї вони мені стали наче брати... А зараз я інколи приходжу в свій рідний ліцей... зустрічаю там свою знайому яка там зараз навчається там у останньому класі.... Блін, як я їй заздрю... Я дивлюсь на них всіх і згадую як я колись теж там був, ходив на пари, в столовку за соком і взагалі..... Як все було чудово......