Какими здесь станут пустыми пути, Как будут без нас одиноки вершины...
Сиджу на роботі й намагаюся включитися в офісний ритм. Виходить не очінь.
А ще позавчора ми сиділи із камарадами у заледенілій обсерваторії на горі Піп Іван (2020 метрів), ховалися від лютого вітру і хурделиці, а я чекав від неба милості, щоб іти вниз і вчасно встигнути на поїзд. У Київ треба було так, як до вбиральні вранці. У якийсь момент подумалося, що ми там ув’язнилися на кілька днів. На щастя, ми встигли спуститися до ріки (чи, може, краще сказати - змогли спуститися до ріки?), встигли і до автобуса, і до поїзда, і до офісу. Що скажу? В горах - холодно, вітряно, голодно… але все одно краще ніж на роботі;)))
Фото lubysh