Раз на півроку до нас у редакцію приходять параноїки в особливо загострених фазах цього психологічного захворювання. Вони завалюються до журналістів і починають скаржитись, що за нами стежать, їх хочуть вбити, на них полюють не тільки міліція, СБУ, але й скажені собаки, сусіди і т.д.
Щойно зайшла парочка.
Кажуть, що з Москви. Втекли з Росії, бо колишня дружина мужичка відкрила за ними полювання. Їм "просвітлювали" житло всякими ультра- чи рентген-променями, влаштовували спостереження, в їдальні їм підсипали трійло в тарілки, а в стоматології - клали отруту під зуби. Вони скражилися на це в міліцію, ФСБ і прочі органи, але їм відмовили в захисті. Чому? Бо всі вони змовились! Поотім вони оселилися в Харкові. Але і там їх висліджують.
Усе це має вислуховувати наш нещасний редактор відділу права та криміналу. У таких випадках я розумію, що писанина про політику - не найгірше, що може бути;)))
Хоча мені й самому доводилось часто вислуховувати.
Пригадався випадок, коли я тільки прийшов працювати в "УМ", і до нас навідався у гості такий собі чувачок - гарно вбраний, з чемоданом. Він зняв піджав і вказав на зап"ястя - почав скаржитись, що йому туди вживили жучок. Здається, він навіть намагався його дістати з руки (добре, що не при нас)). Я був у глибокому шоці. На що шеф
ledilid відповів: "То лі іщьо будєт!"
Минулого літа, пригадую, до нас приходила сімейка з аналогічними проблемами із Закарпаття. Я їх постійно відшивав по телефону, і мене теж зарахували до учасників глобальної змови.
Зверніть увагу - ходять по двоє. Тобто одній людині вдається нав"язати іншій свою параною! Юзер
new_router якось сказав, що параноя передається від людини людині, якщо вони часто спілкуються.
ПС. Гм, і як вони проходять через нашу прохідну? Мене самого деколи не пускають, якщо не маю посвідчення, - а тут пробираються сумнівні люди. Хоча я розумію вахту - не хочуть вони бути учасниками глобальної змови.