екзистенціальне
Іноді мені здається, що речі, які людина не пройшла або не подолала в дитинстві, повернуться пізніше. І їх все одно доведеться пройти.
До 9 класу найгіршим предметом у школі для мене була фізкультура. Я ненавидів метати якісь там м’ячики, стрибати, а особливо - підтягуватися. Добре, що вчитель дозволяв замість висіння на перекладині повідтискатися від підлоги. 10 підйомів сходили за одне підтягування на турніку.
А взагалі він мене ненавидів. Я його теж. Мені треба було п’ятірку в табелі, і я йому носив в літровій банці могорич. Смішно, блін... Закускою було півхліба і два огірки.
Так ми обмінювали нашу ненависть на щось обопільно корисне.
Це вже зараз я полюбив спорт. Ковзани, залізяччя, плавання, і, звичайно, футбол...
У нього була кличка „Зільоний” - через костюм відповідного кольору. Так от, Зільоний, зараз я б тобі і пострибав, і попідтягувався б...
І взагалі, багато чого в школі я пропустив. Для мене вона була чимось обтяжуючим і некорисним. Дарма, звісно... Не знаю, чи воно мені знадобиться, але купив собі великий довідник з математики, де зібрано курс 5-11 класів.
Отак те, що колись було тобі впадло, повертається через пару років як приємність і усвідомлена потреба.
Здається, що життя - щось на кшталт сходів. Переступити з чотирнадцятої сходинки одразу на двадцяту можна. Але потім тебе поверне назад. І ці східці все одно треба буде пройти.
До 9 класу найгіршим предметом у школі для мене була фізкультура. Я ненавидів метати якісь там м’ячики, стрибати, а особливо - підтягуватися. Добре, що вчитель дозволяв замість висіння на перекладині повідтискатися від підлоги. 10 підйомів сходили за одне підтягування на турніку.
А взагалі він мене ненавидів. Я його теж. Мені треба було п’ятірку в табелі, і я йому носив в літровій банці могорич. Смішно, блін... Закускою було півхліба і два огірки.
Так ми обмінювали нашу ненависть на щось обопільно корисне.
Це вже зараз я полюбив спорт. Ковзани, залізяччя, плавання, і, звичайно, футбол...
У нього була кличка „Зільоний” - через костюм відповідного кольору. Так от, Зільоний, зараз я б тобі і пострибав, і попідтягувався б...
І взагалі, багато чого в школі я пропустив. Для мене вона була чимось обтяжуючим і некорисним. Дарма, звісно... Не знаю, чи воно мені знадобиться, але купив собі великий довідник з математики, де зібрано курс 5-11 класів.
Отак те, що колись було тобі впадло, повертається через пару років як приємність і усвідомлена потреба.
Здається, що життя - щось на кшталт сходів. Переступити з чотирнадцятої сходинки одразу на двадцяту можна. Але потім тебе поверне назад. І ці східці все одно треба буде пройти.