Як мене дратують люди.
Я лише починаю своє спілкування з ними (мені всього 20), а вони вже добряче мене дістали. І з кожним «подаруночком» все менше і менше хочеться пов’язувати з ними своє життя, і все більше задумуєшся про роботу де їх буде мінімум, принаймні в реалі, через комп ще можна потерпіти.
Ні, я не кажу, що всі такі, що хочеться як найшвидше від них тікати, ні. Проте приємних людей мало. Звичайно ніхто не має пилинки з мене здмухувати, але елементарні правила гарних манер? Відміняли, чи що? особливо коли вам ніде дорогу не перебігали і ділити немає чого.
Є й інші люди. Наприклад, мої друзі, або ж хороші знайомі, чи ж просто приємні люди, яких коли випадково перестрінеш на вулиці - із задоволенням підійдеш і привітаєшся, і попитаєш (щиро) про їх справи.
Я думаю кожен був не один раз у ситуаціях коли ми когось випадково десь зустрічаємо і змінюємо напрямок руху, чи вперто робимо вигляд яка раптом цікава стала ця книжка чи вітрина банку…
