(no subject)
а я думав, чому мене нудить від кіно
Не треба іллюзій: це наш нарід. Ми ладні були розірвати Сахарова за"клєвєту на нашіх солдатиків-синочків та зраду країни на догоду імпєріалістам", Стус для нас - бандерівець, Захаров - жидо-масон, Толстой-"вєлікій русскій пісатель (не читав, але ж телік дивимось, із культуркою ознайомлені), Висоцького любимо за Жеглова і пісню " про Зіну", Буркова- за обличчя алкоголіка, Шукшіна - за просте обличчя, Нікуліна-за щє простіше; Сталіна - за #порядок#, Януковіча- за його нісенітниці (опісля Пєлєвіна із #Burning Bush'ем# починаєш підозрювати тонку американську політтехнологію), Крамарова-за косоокість тощо. Думаю, індійське кіно мало другу в світі аудіторію після самої Індії в СРСР. "Кролікі", Пєтросян, Задорнов, Лєонтьєв, Кобзон підтримували своїм існуванням Афган, а Галкін, Бондарчук (покоління за поколінням), Міхалкови (так само), Повалій з Басковим -Чечню та Грузію. Не Єльцин, Андропов чи Путін вбивали і в бивають: ми самі вбивали і вбиваємо в собі людей "аншлагом", КВН'ом, "Ліквідацією", "ми із будущєго", "Домом-2". війни ведуться на естетичних фронтах, в масовій культурі. розлом проходе саме там, поруч із телевізором, батьки нарешті відчули єдність із дітьми проти інших дітей-відступників. Тут, в окопах аншлага, на лінії фронта, гартувалась єдність народу. І якщо штати черех в'єтнамську війну ледь не дійшли до громадянської , то де ж були наші Джоани Баез? Де вони сьогодні? Підари? Жиди? Поети? Наркомани? Бомжи? Усікови? Грантоїди із касетами Тома Вейтса? Де ви, брати?
(...у відповідь мовчання FULL HD 1080).
Сьогодні узнав, що Сашко Алєшкєвіч помер. Царство небесне. Сумно, що тебе немає, але гарно, що ти зустрівся колись мені в житті. Наш музичний проект довго не проіснував, але буду тебе згадувати і нехай там із тобою буде виключно добра музика.
Не треба іллюзій: це наш нарід. Ми ладні були розірвати Сахарова за"клєвєту на нашіх солдатиків-синочків та зраду країни на догоду імпєріалістам", Стус для нас - бандерівець, Захаров - жидо-масон, Толстой-"вєлікій русскій пісатель (не читав, але ж телік дивимось, із культуркою ознайомлені), Висоцького любимо за Жеглова і пісню " про Зіну", Буркова- за обличчя алкоголіка, Шукшіна - за просте обличчя, Нікуліна-за щє простіше; Сталіна - за #порядок#, Януковіча- за його нісенітниці (опісля Пєлєвіна із #Burning Bush'ем# починаєш підозрювати тонку американську політтехнологію), Крамарова-за косоокість тощо. Думаю, індійське кіно мало другу в світі аудіторію після самої Індії в СРСР. "Кролікі", Пєтросян, Задорнов, Лєонтьєв, Кобзон підтримували своїм існуванням Афган, а Галкін, Бондарчук (покоління за поколінням), Міхалкови (так само), Повалій з Басковим -Чечню та Грузію. Не Єльцин, Андропов чи Путін вбивали і в бивають: ми самі вбивали і вбиваємо в собі людей "аншлагом", КВН'ом, "Ліквідацією", "ми із будущєго", "Домом-2". війни ведуться на естетичних фронтах, в масовій культурі. розлом проходе саме там, поруч із телевізором, батьки нарешті відчули єдність із дітьми проти інших дітей-відступників. Тут, в окопах аншлага, на лінії фронта, гартувалась єдність народу. І якщо штати черех в'єтнамську війну ледь не дійшли до громадянської , то де ж були наші Джоани Баез? Де вони сьогодні? Підари? Жиди? Поети? Наркомани? Бомжи? Усікови? Грантоїди із касетами Тома Вейтса? Де ви, брати?
(...у відповідь мовчання FULL HD 1080).
Сьогодні узнав, що Сашко Алєшкєвіч помер. Царство небесне. Сумно, що тебе немає, але гарно, що ти зустрівся колись мені в житті. Наш музичний проект довго не проіснував, але буду тебе згадувати і нехай там із тобою буде виключно добра музика.