якби знаєте.. я ж і не проти, але ж не залізна. і хочеться впасти обличчям в подушку і снити. на зупинці хлопці-дівчата з мечами/щитами й неплечниками - їдуть додому, голосно сміються. бачиш когось із наплечником така ностальгія. ми тіки й робимо шо говоримо про поїздки. у когось вони зовсім не за горами :). й собі треба. бо всіх грошей не назбираєш
а ше лінь чи шо. я оце всіх читаю, шось собі думаю а не пишу ніц бо типу навіщо?
а моріко морі і харукі муракамі так разом нічого. нарешті сходила ше в четвер. а ще я підстриглась і доволі кумедна. постійно шось думаю а писати так само "навіщо?"
склала держіспит, тож нарешті лишився лише захист. то наче вже з пятниці маю бути вільна /від навчання//хіба ше їбатимусь з документами і подібним та то ж в нашій країні постіно/
хм. жахливо стомлена й досі невиспана, але чогось хочеться розвиватись. якнайшвидше
шось дуже полюбила походи в кіно :) девіз - на прем'єру щочетверга %) /зробила висновок, що який би кал не зняли, дивитись в кіно його можна з однаковим задоволенням/
таки прогресую. спокійно можу дзвонити незнайомим людям, замовляти таксі і навіть дзвонити в маґазини цікавитись наявністю потрібного причандалля. чіпляюсь до і безсоромно напрягаю людей.
з весняного