Повернення
Привіт! Давно тут не писав,скучили пальці
Багато розповідати про зміни,ліпше почну з кінця,доки свіженьке
Бував я в Фінляндії (Хельсінкі та Тампере) та Латвії (Рига) в якості націленого відпочинку для всього що було прожито в минулому. Ціль поїздки - теж окремий пост про це буде написано. Так що терпіння тим,хто читатиме і роздивлятиметься!
Почнемо з Риги. Це була остання зупинка по дорозі додому. Камерний літачок з досить малоадекватним (на мій невеликий досвід польотів) пілотом сів і я поспішив на вихід лише з рюкзаком,знаючи що моя сумка буде добу мене чекати в безпеці аеропорту (дуже класно бути в трансфері цілу добу!). На виході мене зловили дівчата Юля та Аля. Неймовірна зустріч по силі емоцій,хоч і була запланованою з Юлею,коли вони навідувалась до Києва та виявилось,що ми будемо робити зупинку в одному і тому самому місті в один і той самий день. Гуляти по Ризі втрьох значно веселіше,скажу я вам. Не впевнений,та щось мені підказує,що як би я мав прогулянку по Хельсінкі (в цьому місті я теж мав півтори доби на гульки) в компанії,то це могло би видатись значно цікавіше. Та про це потім. Давайте погортаємо фотографії,так і розповідатиму
Неймовірно класно було те,що дівчата подорожували на орендованому авто,тому проблеми дістатись від аеропорту до міста не стало. Та як би вони не були розбещені європейським становищем на дорогах (в порівнянні з Москвою,звідки Аля та де Юля до нещодавно працювала/працює), та містом гуляти та знаходити пункти призначення ми вирішили пішки,не зважаючи на дощик,що час від часу без надмірної настирності постукував по дорогам старезного та надзвичайно яскравого міста.
Вирішивши питання сніданку та закинувши зайві речі в готелі першим ділом ми побігли до собору святого Петра - одного з найстаріших в місті,перші згадки про якого ведуться з 1209 року. Детальніше можна прочитати тут
Як розповіли в середині - орган в них згорів,та збираються кошти на відновлення та реконструкцію. Всередині було темнувато,з колонок доносились атмосферні літургічні співи,навколо стільців і центральної частини церкви була розташована художня виставка. На ліфті ми добрались до оглядової точки,звідки були зроблені наступні знімки. Зручно також було роздивитись звідти наші наступні цілі - Домський собор,Кицькін дім і просто помилуватись моєю улюбленою погодою. Хмари допомагали робити чудові знімки ,люблю їх.
Види були чудові,погода радувала і захоплювала своїми швидкими та непердбачуваними змінами, навколо крутилось купа туристів,російська звучала від кожного другого. Надихавшись свіжого повітря ми повернулись на землю та блукаючи камерними вуличками пішли шукати Домський собор. Я мав ціль і ми її успішно досягнули,чи були дуже задоволені - концерт органної музики в рамках фестивалю органної музики (хм...). Справжнім щастям було те,що вони проводились лише по середам і п'ятницям,а наш день виявився середою. Придбавши квитки і отримавши відмову на прохання зайти всередину ("посмотрите перед концертом") ми розвернулись і на невеличкій площі перед собором пообіймалися хто як міг з конячкою. Чесно кажучи - нічого про неї не дізнався. А треба? Дивіться яка простенька
В цій поїздці я під кінець її вирішив прохати тих,з ким проводив час хоч трохи мене зняти,що б з часом я міг показати собі та іншим,що був там
А ось,здається,наше ледь не перше фото з Юлею. Скільки ми років знайомі? Багато! Познайомились в моїй другій поїздці з молодіжним оркестром країн СНД під орудою Співакова. Там нас особливо зблизило те,що ми грали на специфічних інструментах (це не рахуючи Юлін постійний оптимістичний,радісний настрій,чудове почуття гумору та дуже заразний сміх). Нас було троє - я,Юля та іра і грали ми на бас-кларнеті,англійському ріжку та пікколо флейті. Називалась така компанія гордо - "Редкие дудки",бо роботи в нас було більше ніж вдвічі менше а часу,відповідно,більше для гульок по Москві та іншим містам перебування та спілкуванню
А дякувати за цей знімочок можна Алі - позитивній дівчинці з Москви,що вчиться на психолога,а вільний час присвячує культурному розвитку,що неабияк мені сподобалось. З Юлею вони подорожували по Прибалтиці, перед тим вже побувавши в частинах Росії та Естонії. Було приємно спілкуватись втрьох,ділитись переживаннями та підтримувати одне одного. В Алі виникли тертя з банком,чому вона була дуже незадоволена, та день був попереду і тратити його на нерви та злості не було часу! Ми розважались!
Потім ми поблукали вуличками в пошуках цікавої будівлі - Кицькіного дому. За легендою багатому домолваснику Блюмеру відмовили стати членом ризької Великої гільдії і за це він поставив на даху свого дому,що знаходився навпроти вікон кабінету старійшини Великої гільдії дві скульптури чорних котів. Нічого такого,як би вони не були повернуті до вікон старійшини задом та ще й з піднятим хвостом. Історія тішить,правда?
такі види мене завжди приваблювали,ми ще трохи поблукали прохідними дворами навколо і можна було натикатись на такі види та деталі
Далі була прогулянка через крамнички сувенірів та парк з мостами через ріку,де можна було винайняти катамаран, до музею-квартири Югендстилю. В принципі вся вулиця була по обидві сторони забудована домами в цьому стилі. Шикарно,велично,затишно та яскраво водночас. Чесно скажу - робив знімки,але більше для себе чи батьків,що б повірили не тільки на слово. Насправді знімки не відображають і половини всієї краси цих старих чудово відреставрованих будівель,тому ви ліпше подивіться трохи,що було в середині.Знаю,мало,але щось цього разу мене більше тягнуло на деталі а не загальні види
Музей зроблений під квартиру,в кожній кімнаті все оздоблено максимально близько до тодішніх часів - 1900х років. Простота та розкіш у виборі кольорів,деревини та оздоблення навіювали фантазії про безтурботне життя,приховану невимушеність та незносну легкість буття :)
Захоплені всім побаченим та подивившись на годинник ми вирішили,що часу на повноцінні обід-вечерю в нас не залишилось,тому перед концертом ми вирішили просто заморити черв'ячка в винному кафе навпроти музею неймовірно смачним білим сухим ркацителі. Та перед концертом ми ще встигли трохи пройтись по вуличкам,шукаючи доріг,якими ще не ходили. Один день,за який потрібно було побачити якомога більше. Ось що вийшло
Дерев'яні дома,що,можливо,стоять там стільки ж,скільки вже років місту,коти (їх теж по місту бігало достатньо) та (нікуди від них не дітись) натовпи туристів
Зрештою ми повернулись в Домський собор з ціллю послухати живий організм,що дихав там постійно,практично від самого зародження самого храму. Хоч він і був під реставрацією,та лише та частина (як я зрозумів) що заставила мене менше фотографувати. Ми походили навколо,знайшли собі місце і на якийсь час поринули в твори Баха, Ліста, Дюбуа та деяких більш сучасних латишів та російських композиторів. Неймовірна акустика,що давала звучати останнім акордам секунд 5 після зняття рук,або ж до поки я не починав свої аплодисменти. Люди не аплодували взагалі,спершу я трохи знітився,та мені надзвичайно було образливо за музиканта. Може це в них так прийнято,або просто купа туристів не знають як поводитись на концертах,та після пари творів в тиші після наступних я аплодував,не зважаючи на здивовані погляди деяких з них навколо. Та ще й група японських туристів щоразу знервовано підскакували та починали невпевнено аплодувати разом зі мною. Виходило навіть весело :)
Знімки зовсім ніякі,але все ж трохи покажу
Після чудового концерту я (каюсь,моя ініціатива) потягнув дівчат в одне теоретично цікаве місце,яке в результаті виявилось чимось,типу знайомої киянам Пузатої хати чи Здоровенькі були. Але скажу вам,була надзвичайно смачно і відносно до цін в центрі міста не дорого. Так,ця ресторація+парк розваг для всієї сім'ї знаходилась далеченько від туристичного центру,про що ми дізнались дійшовши туди десь через 1,5 години прогулянки по набережній вздовж річки Дуагави. Але смачні страви та чудове пиво,що вариться прямо там відплатили нам цю прогулянку вдесятеро. Назад ми зайцями проїхались в автобусі,чим теж можна пишатись. Як би потрапили на контролера - веселощів було б менше :)
Останній знімок,який я вам сьогодні покажу - вид на одну з будівель в центрі міста,коли ми вже знаходились досить далеченько від нього.
Ми пройшлись не тільки по туристичній Ризі,а й по такій,яку туристам не дуже афішують. Ті самі старезні дома,що губляться в коробках,схожих на хрущовські проекти,пусті вулички, не дуже заспокійливий контингент,з якого ми виділялись неабияк. Тиша,зелень і багато домів здались мені покинутими
провівши дівчат в готель я поперся в свій хостел,про що розповім коротко - сама стрьомна ніч,яку я тільки мав. Висновок - нічого економити на комфорті сну.
На сьогодні все. Скоро буде Фінляндія!