Л
Львів є Львів,він завжди буде для мене чарівним місцем виснаження в плані фізичного,морального та естетичного відпочинку. І люди,які живучи там кажуть,що не люблять це місто також завжди будуть мене щиро дивувати,попри їхні очевидні і безперечні докази нелюбові.
Майже щоразу повертаючись звідти здається,наче закохався. Трішечки,але достатньо для посмішки спокою та радості.
Просто вдихнув свіжого повітря,побачив небо,нові під'їзди,двори,забігайлівки,ресторани,музеї. Спілкувався зі старими,знайомився з новими людьми. В поїздах,на вулиці,та в закладах.
З нетерпінням чекатиму проявки двох чорно-білих плівок. Кількість знімків,напевно, буде досить мала,бо середній формат не зовсім камера для подорожей і відповідного жанру фотографій,але це все рівно цікаво та корисно. А поки трішки кольору.Ці цікаві очі належать Марічці. Дівчині пощастило (лапки до попереднього слова ставити за бажанням) проїхатись від Києва до Львова в одному купе з нашою компанією,яка складалась з бойового складу класу нашого педагога - Юрія Володимировича Василевича. Слово за слово і через пів годинки,з принесеним Толею коньяком, ми вже тихенько випивали за знайомство, весело розмовляючи на всі можливі теми,приправляючи розмову жартами та дурнуватими вчинками любого з нас.
На наступний день після концерту ми і знайшлися в місті. Щира,амбіційна,весела! Виходячи з закладу після обіду та чаювання я зрозумів,що з такою людиною пари годин на знайомство мало,мало і ще багато раз мало. Та завдячуючи сучасним технологіям ,як не як,а хоч якось зв'язок можна буде підтримувати в любий момент
А ще ,завдячуючи цій чудовій людині, я знайшов і побував в музеї-квартирі Соломії Крушельницької. Фантастика! Чого тільки варта партитура Тоски,підписана самим Пучіні! Костюми,афіші,знімки,записи,і партитури,партитури,партитури. Все це в тиші та затишку величної квартири
Дякую,Марічка
А це сором'язливе дівчисько - Оксанка. Зустріч з нею не перша,та у Львові все рівно вперше. Там вона практично живе (практично там,а не практично живе) і працює. Завдяки їй я,нарешті,побував в декількох бажаних закладах міста,спробував львівські суші,бачив зсередини головний корпус Львівського Політехнічого Університету, і ззовні фасади цікавих зовсім старих домів,що не так вже близько знаходяться від туристичного центру міста,та познайомився і поспілкувався іще з декількома цікавими людьми. Мучив,бідненьку довгими прогулянками,будив дзвінками із запрошенням на сніданки =) Спокійненька і тихенька до дна першого бокалу =)
Дякую і тобі!
Недостачі в спілкуванні цього разу у Львові я не мав. Саме приємне,що така кількість спілкування лише збуджує мене на ше більшу кількість спілкування,тому як би я то зараз не написав би,то,напевно,луснув від тої тиші,що зараз навколо.
Писати все,що я дізнався про нові знайомства не бачиться можливим,бо взагалі маю сумнів,що хтось дочитує до кінця ці всі писанини,але завіряю тих,хто наважився - як би писав,то по невеличкій книзі про кожну зустріч.
Дякую всім,кого я там бачив. Чекаємо чорно-білих квадратів,дуже сподіваюсь,що щось вийшло цікаве
Майже щоразу повертаючись звідти здається,наче закохався. Трішечки,але достатньо для посмішки спокою та радості.
Просто вдихнув свіжого повітря,побачив небо,нові під'їзди,двори,забігайлівки,ресторани,музеї. Спілкувався зі старими,знайомився з новими людьми. В поїздах,на вулиці,та в закладах.
З нетерпінням чекатиму проявки двох чорно-білих плівок. Кількість знімків,напевно, буде досить мала,бо середній формат не зовсім камера для подорожей і відповідного жанру фотографій,але це все рівно цікаво та корисно. А поки трішки кольору.Ці цікаві очі належать Марічці. Дівчині пощастило (лапки до попереднього слова ставити за бажанням) проїхатись від Києва до Львова в одному купе з нашою компанією,яка складалась з бойового складу класу нашого педагога - Юрія Володимировича Василевича. Слово за слово і через пів годинки,з принесеним Толею коньяком, ми вже тихенько випивали за знайомство, весело розмовляючи на всі можливі теми,приправляючи розмову жартами та дурнуватими вчинками любого з нас.
На наступний день після концерту ми і знайшлися в місті. Щира,амбіційна,весела! Виходячи з закладу після обіду та чаювання я зрозумів,що з такою людиною пари годин на знайомство мало,мало і ще багато раз мало. Та завдячуючи сучасним технологіям ,як не як,а хоч якось зв'язок можна буде підтримувати в любий момент
А ще ,завдячуючи цій чудовій людині, я знайшов і побував в музеї-квартирі Соломії Крушельницької. Фантастика! Чого тільки варта партитура Тоски,підписана самим Пучіні! Костюми,афіші,знімки,записи,і партитури,партитури,партитури. Все це в тиші та затишку величної квартири
Дякую,Марічка
А це сором'язливе дівчисько - Оксанка. Зустріч з нею не перша,та у Львові все рівно вперше. Там вона практично живе (практично там,а не практично живе) і працює. Завдяки їй я,нарешті,побував в декількох бажаних закладах міста,спробував львівські суші,бачив зсередини головний корпус Львівського Політехнічого Університету, і ззовні фасади цікавих зовсім старих домів,що не так вже близько знаходяться від туристичного центру міста,та познайомився і поспілкувався іще з декількома цікавими людьми. Мучив,бідненьку довгими прогулянками,будив дзвінками із запрошенням на сніданки =) Спокійненька і тихенька до дна першого бокалу =)
Дякую і тобі!
Недостачі в спілкуванні цього разу у Львові я не мав. Саме приємне,що така кількість спілкування лише збуджує мене на ше більшу кількість спілкування,тому як би я то зараз не написав би,то,напевно,луснув від тої тиші,що зараз навколо.
Писати все,що я дізнався про нові знайомства не бачиться можливим,бо взагалі маю сумнів,що хтось дочитує до кінця ці всі писанини,але завіряю тих,хто наважився - як би писав,то по невеличкій книзі про кожну зустріч.
Дякую всім,кого я там бачив. Чекаємо чорно-білих квадратів,дуже сподіваюсь,що щось вийшло цікаве